5 грудня 1539 року народився Фауст Социн (Фаусто Пауло Соцціні), італійський богослов, засновник антитринітарного руху социніан і один з ідейних лідерів «польських братів».
Маючи аристократичне походження, Фауст отримав від діда значну спадщину, що зробило його фінансово незалежним. Социн вивчав теологію в Сієнській академії, але в 1558 році був запідозрений інквізицією у сповідуванні лютеранства і через три роки вимушено втік до Ліону. Пізніше він отримав притулок при дворі Ізабелли Медічі, де провів 12 років.
По смерті Ізабелли Социн перебирається у Базель, де продовжує заняття богослів’ям. На запрошення Джорджіо Бландрати відправився у Трансільванію для боротьби з вченням Франциско Давида, який проповідував, що не варто поклонятися Ісусу Христу. З 1579 року Фауст Социн з’явився в Кракові, а пізніше влаштувався в маєтку Христофора Морштина, одружившись на його дочці Єлизаветі. Італійська інквізиція конфіскувала його маєток у Сієні, а в Польщі багато хто прагнув його вбити.
Після зруйнування розлюченим натовпом будинку Социна у Кракові, він провів решту свого життя під Краковом, у маєтку свого послідовника Авраама Блонського в Луклавицях. Його проповідницька діяльність призвела до того, що на початку XVII ст. більшість польських антитринітаріїв дотримувалися його вчення.
Андрієм Вишоватим, онуком Фауста Социна, були надруковані його основні теологічні роботи у збірнику «Bibliotheca Fratrum Polonorum».
