485 років тому народився Іпатій Потій — богослов, державний діяч, письменник-полеміст, який став особливо відомим як один із ключових ініціаторів Берестейської унії 1596 року.
Іпатій Потій (світське ім’я Адам) походив із давнього українського православного роду шляхтичів. Його батько Лев Потій був писарем і підскарбієм короля Сигізмунда I. Тому після ранньої смерті батька опіку над сином взяли сам король і литовський магнат Микола Радзивілл Чорний. Початкову освіту Адам здобув у кальвіністській школі, а потім навчався у Краківській академії, де вивчав класичні дисципліни. Хоча він перебував під впливом кальвінізму, однак все ж залишився у православній вірі.
Здобувши добру освіту Адам Потій працював берестейським писарем, земським суддею, королівським секретарем, брав участь у доленосному Люблінському з’їзді 1569 року, де була підписана Люблінська унія. Окрім цього він брав участь і в походах Стефана Баторія проти Московського царства.
Після смерті дружини у 1593 році Адам Потій вирішив присвятити життя Церкві. Він прийняв чернечий постриг, взяв ім’я Іпатій і досить скоро став єпископом Володимирським і Берестейським. У цей період він починає активну працю над підготовкою реформи Київської митрополії, щоб об’єднатися з Римом за умови збереження східного обряду, літургії та церковних традицій.
Саме Іпатій Потій став одним із головних ініціаторів укладання Берестейської унії. У 1595 році разом із єпископом Кирилом Терлецьким вони відвідали Рим, де представляли православних єпископів Київської митрополії перед папою Климентом VІІІ. Через рік Іпатій Потій взяв участь у Берестейському соборі, підсумком якої стало відновлення єдності частини православної церкви з Римом. У наступні роки він став одним із найпослідовніших захисників Греко-католицької (унійної) церкви.
У 1599 році Іпатій Потій очолив Київську митрополію. На цій посаді він добивався юридичного визнання для унійної церкви та релігійної рівноправності в Речі Посполитій. Окрім цього митрополит засновував школи, сприяв розвитку освіти, монастирів і братств. За його ініціативою були відкриті школа в Бересті, семінарія для ченців у Вільні, а також шпиталі для бідних і сиріт.
Підтримка унії в ті часи виявилася досить небезпечною справою. Сприяння розвитку греко-католицизму викликало спротив противників унії. У 1609 році у Вільні на митрополита було скоєно замах: нападник із шаблею намагався вбити його, але Іпатій Потій залишився живим, хоча й втратив три пальці на руці.
Окрім підтримки унії, він прославився як один із найвідоміших письменників-полемістів XVI століття. Основними темами його творів були дискусії щодо проблеми церковної єдності, що цілком закономірно з огляду на захист Берестейської унії як основної справи його життя. Найвідомішими працями стали «Унія, або виклад артикулів до об'єднання», «Антиризис», «Оборона Собору Флорентійського» та «Гармонія Восточной Церкви з костелом Римським».
Іпатій Потій помер 18 липня 1613 року у Володимирі, де й був похований в Успенському соборі. Його постать донині по-різному оцінюють різні християни. Для одних він є православним реформатором і апологетом церковної єдності, а для інших — суперечливою фігурою через підтримку Берестейської унії. Але незалежно від оцінок, митрополит був справді видатним церковних діячем своєї доби, чия діяльність суттєво вплинула на історію християнства в Україні.