Християнський вимір Київської Русі: від прийняття віри до культурного розквіту

June 25, 2026

Коли ми думаємо про Київську Русь, то одразу згадуємо про початок нашої держави, культури та християнської віри. І сьогодні віра залишається важливою для багатьох українців, що доводять опитування [1]. Фундамент цього було закладено ще наприкінці Х століття (це понад тисячу років тому!), коли київські князі зробили доленосний вибір: Русь має стати частиною великого християнського світу.

Найголовнішою подією стало Хрещення Русі князем Володимиром Великим. Це дало  шалений поштовх для розвитку культури. Нині неможливо уявити прекрасну середньовічну літературу або архітектуру Русі без християнства. Звідки ми про все це знаємо? Найвідоміша книга про ті часи — «Повість минулих літ». У ній записано, як у 988 році Русь прийняла християнство [2]. Проте літописці не просто занотовували факти, вони створювали красиву історію.

Шейн Гріффін, дослідник із Кембриджського університету, пояснює: автори дуже хотіли, щоб про Русь дізнався весь світ, і щоб вона стала частиною великої Божої історії [3]. Літописці були священниками [3]. Вони проводили час не лише за столом із пером, а на церковних службах. У ті часи звичайні люди не вміли читати, тому сприймали історію на слух під час молитов [3]. Саме тому «Повість минулих літ» починається не з побудови Києва, а з масштабної біблійної події — всесвітнього потопу [2]. Так автори поєднали історію Русі з історією всього людства [3].

«Повість минулих літ» написали аж у ХІІ столітті — задовго після того, як жили князі Володимир та його син Ярослав Мудрий. Але у нас є інші докази з тих часів — написи на стінах Софійського собору. На стінах Софії Київської знайшли близько 7500 вишкрябаних написів — їх називають графіті [4]. Найстарішим із них уже більше тисячі років! Священники та звичайні люди писали там про все на світі: скаржилися на життя, малювали малюнки і навіть записували договори про купівлю чи продаж [4]. Писали і церковною мовою, і звичайною розмовною (якою розмовляли вдома).

Завдяки цим «привітам із минулого» ми знаємо точні дати, які співпадають з літописом, наприклад:

  • 12 лютого 1051 року — запис про те, що головним священником (митрополитом) вперше став наш земляк Іларіон [4].
  • 20 лютого 1054 року — сумний запис про поховання князя Ярослава Мудрого на наступний день після смерті [4],[2].

Князь Ярослав Мудрий та митрополит Іларіон зробили дуже багато для нашої культури: Іларіон написав видатну промову «Слово про закон і благодать», де хвалив князя Володимира за те, що той привів віру на наші землі [5]. Ярослав Мудрий зібрав усі давні правила, які люди раніше просто запам'ятовували, і записав їх на папері. Цей перший збірник законів назвали «Руська правда» [6],[7],[8].

Віра дуже змінила ці закони. Наприклад, раніше за вбивство людини дозволялася «кровна помста» (родичі могли помститися вбивці). Християнство це скасувало — помсту замінили великими грошовими штрафами [8]. А онук Ярослава, князь Володимир Мономах, написав «Повчання дітям» [9]. Це були поради, як бути доброю людиною та справедливим правителем. Він закликав нащадків жити чесно та з Богом у серці [9].

У ті часи монастирі та храмові скрипторії, особливо при Софії Київській та Києво-Печерській лаврі, були як сучасні університети чи наукові центри. Там створювали неймовірні книги. Серед них було і Реймське Євангеліє (середина XI століття), факсимільне видання (видання, що відтворює форму оригіналу книги) якого, до речі, можна побачити на виставках “Музею Острозької Біблії”. Цю книгу донька Ярослава Мудрого, Анна Ярославна, забрала з собою до Франції, коли вийшла заміж за французького короля. Потім на цьому Євангелії століттями присягали французькі королі під час коронації! [10].Так само й Остромирове Євангеліє (1056–1057 роки) — одна з найдавніших книг Русі, написана на спеціальній шкірі (пергаменті) [12],[13]. Вона заклала основу для нашої літературної мови [11]. Зверніть увагу: Історики наголошують, що слова «давньоруський» (від слова Русь) та «давньоросійський» — це зовсім різні речі. Плутати їх — велика помилка [13].

Продовженням руської традиції книгописання стало видання Острозької Біблії у 1581 році, яку надрукували завдяки князю Василю-Костянтину Острозькому. Цей зв'язок важливий і зараз. У 2026 році Україна відзначає одразу три великі свята:

  • 500 років від дня народження князя Острозького;
  • 450 років Острозькій академії (це найперший вищий навчальний заклад у Східній Європі!);
  • 445 років самій Острозькій Біблії.

Автор: Валерій Григораш

Редактор: Павло Григораш

Список джерел та літератури

  1. Оцінка релігійної ситуації: Україна. Rating group. URL: https://cdn.prod.website-files.com/685c279caf66f4023ad2cab4/6a1fe8eccbcacf951d51c41f_RG_Religion_UA_052026_UA_compressed.pdf   
  2. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. URL: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar.htm 
  3. Griffin S. The Liturgical Past in Byzantium and Early Rus / Cambridge: Cambridge University Press, 2019. — 275 p.
  4. Штогрін І., Кагуй П. Таємниці графіті Софії Київської. Мова періоду України-Русі. Радіо Свобода. 28.07.2022. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/tayemnytsi-hrafiti-sofiyskoho-soboru-mova-ukrayiny-rusi/31313007.html (дата звернення: 17.06.2026).
  5. Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать / Давня українська література. Хрестоматія. — К., 1992. — С.195-214; 626-628. URL: http://litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm 
  6. Вілкул Т.Л. Руська правда [Електронний ресурс]. URL: https://www.history.org.ua/?termin=Ruska_prаvda (дата звернення: 17.06.2026)
  7. «Правда Руська» Ярослава Мудрого: початок вітчизняного законодавства : навч. посіб. / уклад.: Г. Г. Демиденко, В. М. Єрмолаєв ; вступ. сл. В. Я. Тація. – 2-ге вид., змін. та допов. – Харків : Право, 2017. 392 с.
  8. ПРАВДА ЯРОСЛАВИЧІВ: до 950 р. із часу укладання Правди Ярославичів - зводу давньоруських законів. НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО. URL: https://viktoryanevskaya.wixsite.com/trueyaroslavych (дата звернення: 17.06.2026).
  9. Повчання [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком]. URL: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar09.htm 
  10. Кралюк П. Королева Анна і Реймське Євангеліє єднають Україну зі світом. Радіо Свобода. 4.02.2020. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30415306.html (дата звернення: 17.06.2026).
  11. Спочатку було Слово… Від мовного узусу — до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) / Віктор Мойсієнко, Йоанна Ґетка. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024. — 248 с. URL: https://archive.org/details/mg2024/page/238/mode/1up 
  12. Франчук В.Ю. ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: https://www.history.org.ua/?termin=Ostromyrove_ievanheliie (дата звернення: 17.06.2026)
  13. Костенко І., Халупа І. Чому написане у Києві Остромирове Євангеліє – «достояние России»? Радіо Свобода. 13.06.2021. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/ostromyslove-evanhelije/30921652.html (дата звернення: 17.06.2026).