24 листопада 1572 року помер Джон Нокс, видатний реформатор Шотландії, засновник пресвітеріанської церкви.
Господь відвів йому трохи більше шістдесяти років, які були використані ним дуже плідно. Народжений у незаможній дворянській родині Вільяма Нокса близько 1510 року в Гаддінгтоні, Джон Нокс отримав освіту в університеті Глазго.
Нокс, подібно до багатьох інших реформаторів – Мартіна Лютера, Мартіна Буцера, Ульріха Цвінглі, – почав свою церковну кар’єру як католицький священик, переживши реформацію власних поглядів. Близько 1545 року він приєднується до протестантів, ймовірно під впливом проповідей Джорджа Вішарта, який був заарештований за наказом католицького кардинала і замучений. У відповідь на це вбивство послідовники Вішарта підняли повстання, захопили замок Сент-Ендрюс і стратили кардинала.
Кар’єра Джона Нокса як протестантського проповідника почалася з прибуття в цей замок. Після захоплення замку французькою армією в 1547 році, Джон Нокс разом з іншими повстанцями був заарештований і відправлений на галери у Францію. Відбувши покарання, у 1549 році Нокс відправляється в Англію, де стає капеланом при королі Едуарду VI, який сприяв протестантам.
Коли до влади прийшла Марія Тюдор і почала переслідування протестантів, Нокс перебирається в самий центр європейської Реформації – Женеву, де працював Жан Кальвін. Тут Нокс пише і видає «Трубний голос проти жахливого правління жінок», де критикує Марію Тюдор і виступає проти зайняття керівних посад жінками.
Близьке знайомство з кальвінізмом ще більше зміцнило протестантську віру Нокса. Повернувшись у 1559 році додому до Шотландії, він починає створення пресвітеріанської церкви, де відсутня єпископальна влада, а управління церквою здійснюється радою пресвітерів. 11 травня своєю проповіддю в Перті проти ідолопоклонства католицької церкви і незаконного правління регента Шотландії Марії де Гіз, Джон Нокс починає повстання, яке переросло в боротьбу за незалежність від Франції і справжню протестантську реформацію всієї Шотландії. Війна закінчилася перемогою та укладенням Единбурзького миру і виведенням іноземних військ з країни.
Під впливом вчення Джона Нокса парламент в кінці 1560 року замість католицького богослужіння і обрядів проголосив про прийняття протестантського символу віри і «Книги дисципліни», яка визначала порядок протестантського богослужіння. Нокс почав написання «Історії Реформації», однієї зі своїх найбільш впливових робіт.
Правда, швидке повернення на шотландський престол Марії Стюарт, перервало реформи Нокса на деякий час. У цей період він створював теологічне обґрунтування права нації на повалення «законного» монарха, тобто теорію «народного суверенітету». Рятуючись від королівського переслідування, він вимушено виїжджає до Англії. Його прихильники пресвітеріани порівнювали відносини Джона Нокса і королеви Марії з протистоянням старозавітного пророка Іллі з царицею Єзавель.
Після повернення додому Нокс продовжував виконувати функції священика і багатьма сприймався як пророк, вражаючи сучасників своєю твердістю і відмовою від будь-яких компромісів зі своєю совістю. Хоча пресвітеріанська церква остаточно оформилася в Шотландії вже після смерті Джона Нокса, саме його вважають її батьком-засновником.
