Сьогодні у Сполучених Штатах святкується День подяки. Це свято має довгу традицію у цій країні і має безпосередній зв’язок з утворенням тієї держави, яка і на сьогоднішній день є взірцем свободи, демократії, прав людини та інших надбань західної цивілізації.
На початку XVII століття група людей, яких називали пілігримами, хотіли реформувати та покращити церкви Англії. У результаті цих зусиль їх переслідувати, тож вони відпливли до Нідерландів (також відомих як Голландія), шукаючи релігійної свободи. Після 12 років у Голландії, де вони намагалися влаштувати своє життя та відчували загрозу від ліберального голландського суспільства, пілігрими вирішили шукати пристановище у місці, де вони зможуть утворити суспільство, яке відповідатиме їхнім релігійним ідеям. В обмін на сім років праці пуритани вмовили Лондонську акціонерну компанію профінансувати їх подорож до Нового світу.
У вересні 1620 року 102 пасажири вирушили морем з Англії на кораблі «Mayflower». Подорож тривала 65 днів і була досить важкою. Сильні шторми послабили корабель та утворили пробоїни. Багато пасажирів страждали від холоду та вогкості велику частину подорожі, а деякі навіть боялися того, що не виживуть. І хоча багато людей захворіло та одна особа померла, вони все ж дісталися мети. 11 грудня 1620 року пілігрими висадилися на Плімут Рок і почали досліджувати навколишню територію для визначення підходящого місця для побудови колонії. Вони обрали Плімут, бо тут була гарна гавань і велике джерело води, щоб ловити рибу для їжі.
Скоро пілігрими побудували свої будиночки. Надзвичайно сильний сніг та інтенсивний холод завдали шкоду цим будівлям, проте наприкінці березня 1621 року поселення було збудоване. Цей успіх був перекритий великою печаллю: майже половина людей померла цієї першої зими. Незважаючи на те, що іншим пілігримам вдалося вижити, вони були занепокоєні тим, що на них можуть напасти індіанці. На їхнє здивування, індіанець на ім’я Семосет прийшов прямісінько до їхньої колонії і привітався з ними ламаною англійською. Семосет був з племені мейн і вивчив декілька англійських слів від рибалок. Він їм також розповів про іншого індіанця на ім’я Скванто, який бував у Англії і краще нього знав англійську.
Пілігрими використали цю можливість для переговорів для встановлення миру та торгових відносин. Скванто приніс чималу користь для пілігримів, можна сказати, що вони б не вижили без його допомоги. Саме Скванто навчив їх добувати кленовий сік з дерев, вирощувати американську кукурудзу та інші зернові, як розпізнавати ядовиті та лікарські рослини. У результаті цього поселенці мали великий врожай, який забезпечив їх їжею на наступну зиму. У пілігримів було багато приводів для святкування: вони успішно побудували свої будинки на пустирях, виростили достатньо зернових для того, щоб пережити зиму, і у них були мирні відносини з сусідами-індіанцями. Настав час для подяки.
Губернатор пілігримів Вільям Бредфорд проголосив день подяки Богові за те, що Він допоміг пережити їм сувору зиму. Вони запросили Скванто та інших індіанців розділити з ними святкування. Їхній вождь Массасойт та 90 воїнів прийшли на святкування, яке тривало 3 дні.
Через 2 роки колонія страждала від посухи і губернатор Бредфорд проголосив день посту та молитви. Говориться, що незадовго після цього почався дощ. Щоб відзначити Божу відповідь на молитву, 29 листопада було проголошене днем подяки. Ця дата вважається початком того, що зараз є Днем подяки у США, який відзначають у четвертий четвер листопада.
Традиційно щорічне свято подяки проводилося наприкінці жнив, проте національне охоплення воно здобуло за президентства Джорджа Вашингтона (1789) та Авраама Лінкольна (1863). Лише останній зробив це свято загальнонаціональним. Сьогодні це одне з найпопулярніших та найбільш шанованих свят у США, коли сім’ї збираються разом, розділяють їжу та дякують Богові.
Вдячність – це один з принципів християнської віри, адже Біблія вчить нас бути вдячними. Не випадково, традиція святкувати день подяки закріпилася саме у США – державі, на яку вже довгий час рівняються інші країни світу. Навіть у сьогоднішньому секуляризованому світі люди відзначають важливість подяки. Американська авторка Мелоді Бітті пише: «Подяка розкриває повноту життя. Вона перетворює те, що ми маємо у достаток та примножує його. Вона перетворює відчуження на прийняття, хаос на порядок, плутанину на ясність. Вона може перетворити їжу на свято, будівлю на сімейну оселю, незнайомця на друга. Подяка сповню сенсом наше минуле, приносить мир у сьогоднішній день і створює бачення для завтрашнього дня».
