11 листопада 1491 року народився Мартін Буцер, один з реформаторів Швейцарії.
Мартін Буцер, подібно до Мартіна Лютера, був ченцем, тільки не августинського, а домініканського ордену. У 1517 році він був переведений у Гейдельберг, де отримав можливість навчатися в місцевому університеті. Мартін Буцер стає гарним знавцем грецької і єврейської мов, а після знайомства з Мартіном Лютером приєднується до табору лютеран, як один з найактивніших проповідників Реформації, і складає з себе монаші обітниці у 1518 році. За спробу реформувати церкву у Вісембурзі він був відлучений від католицького костелу і змушений перебратися у Страсбург.
Мартін Буцер прагнув примирити між собою вчення Лютера і Цвінглі, а також вірив, що можливо і католицьку церкву повернути на шлях реформ. Однак війна між католиками (на чолі з імператором) і протестантами, які створили Шмалькальденську лігу, поклала край цим сподіванням Буцера. Він стає одним з творців найбільш раннього реформатського віросповідання – Тетраполітанського або Страсбурзького сповідання, яке підписали чотири вільні міста в 1530 році.
Буцер тісно співпрацював з Меланхтоном і був одним з ініціаторів підписання Віттенберзької згоди між лютеранами і реформатами 29 травня 1536 року стосовно справжньої присутності Христа у Господній вечері. Ця згода дала основу для співпраці двох реформаційних течій протягом певного часу.
У 1549 році Мартін Буцер був вигнаний зі Страсбурга і змушений переселитися у Кембридж, де стає одним з помічників Томаса Кранмера, допомагаючи йому редагувати друге видання Книги загальних молитов. Там, у Кембриджі, він і помер у віці 59 років, багато зробивши для розвитку аж трьох реформаційних течій – лютеранської, реформатської і англіканської церков.
