10 листопада 1483 року в Айслебені народився Мартін Лютер, який став родоначальником Реформації в Саксонії, прибивши свої «95 тез» проти індульгенцій до брами замкового костелу у Віттенберзі 31 жовтня 1517 року.
Мартін народився в родині звичайного рудокопа Ганса Лютера, який зміг стати володарем декількох копалень. Мати Лютера, Маргарет, була побожною жінкою і гарною домогосподаркою. Мартін був не єдиною дитиною у родині Лютерів, але саме про нього незабаром заговорить увесь світ.
Усе своє свідоме життя він шукав істину та впевненість у спасінні. Він перепробував різні шляхи, які пропонувала тогочасна церква, у тому числі і індульгенції. Однак, вивчаючи Біблію у Віттенберзі, він зрозумів, що спасіння можна отримати тільки через віру (Sola Fide) у єдиного Спасителя Ісуса Христа (Solus Christus), яка народжується через читання Слова Божого (Sola Scriptura) через милість Всемогутнього Бога (Sola Gratia), а не за свої власні заслуги людини, і вся слава за це належить не людині, а тільки Богу (Soli Deo Gloria). Мартін Лютер відкрив для себе Бога не тільки гнівного і такого, що карає людину за гріхи, але і люблячого, чия любов і ласка йде попереду.
Розуміючи, що його паству обманюють, продаючи індульгенції – деклароване прощення гріхів через добрі справи, поклоніння реліквіям або грошові пожертвування, – Мартін Лютер вирішив оприлюднити свої «95 тез», які підштовхнули до змін як церкви, так і суспільства, спочатку в Європі, а потім і по всьому світу.
Повернення до Біблії, як до найвищого авторитету у справі визначення цінностей і принципів церковного та суспільного життя, привело країни, які прийняли Реформацію, до найвищого рівня громадянської свободи, національної єдності та прагнення до незалежності і суверенітету, до панування верховенства права, легітимність якого повинна підтверджуватися відповідністю Святому Писанню; до становлення підприємницької економіки, яка вітала особисту ініціативу людини, вчила про покликання від Бога до певної справи та про важливість відповідальної роботи, яку людина виконує перед Богом.
Мартін Лютер зміг відстояти свої погляди, незважаючи на загрозу смерті, адже вважав, що перед Богом триматися істини важливіше, ніж триматися за життя.
Своїм ревним життям Лютер дав приклад для жертовного служіння цілих поколінь реформаторів, які продовжили його справу. І сьогодні реформована церква говорить, що вона повинна бути готовою до змін відповідно до Писання, бо, як вчив Мартін Лютер, справа спасіння – це не один якийсь акт, але справа усього життя, так як «усе життя віруючого повинно бути покаянням»!
