Американське посольство в Москві допустилося грубої помилки, називаючи Острозьку Біблію «скарбом російської книжкової історії». 16 вересня на офіційному акаунті посольства з’явився досить сентиментальний допис про оригінали російських книг і рукописів, серед яких вказана українська Острозька Біблія.
Творці контенту для американського посольства підтвердили давні стереотипи про недостатню освіченість американців у тому, що стосується культури й історії інших країн, а особливо Східної Європи. Ні, Острозька Біблія не є російським першодруком, а ця груба помилка свідчить про неповагу до української історії й наших культурних надбань.
Острозька Біблія є першим повним друкованим перекладом Святого Письма церковнослов’янською мовою. Її видання стало результатом зусиль князя Костянтина-Василя Острозького, який був одним із найвпливовіших магнатів Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. У XVI столітті він ініціював створення в Острозі культурно-освітнього центру з академією та друкарнею. Однією з ключових його цілей було створення одного з перших варіантів друкованого Святого Письма.
До роботи над перекладом були залучені відомі тогочасні мовознавці і богослови, які зіставляли грецькі, слов’янські та латинські тексти, щоб отримати максимально точний і повний варіант. В основу лягли грецькі рукописи Септуагінти та церковнослов’янські списки. Безпосереднім виконавцем цього задуму став білоруський друкар Іван Федорович, який уже мав досвід видання «Апостола» та «Букваря», однак був дискредитований московським духівництвом, яке вважало книгодрукування «єрессю». Це ще один аргумент на користь абсурдності зв’язку Москви із Острозькою Біблією.
Перший тираж Острозької Біблії побачив світ у 1581 році, а кожен примірник вміщав 1256 сторінок. Це стало справжнім шедевром поліграфічного мистецтва XVI століття: книга відображала оригінальний зміст і при цьому вражала оформленням. Друк вирізнявся високою якістю, примірники мали складну верстку, гравюри та мистецьке оздоблення. Поширення Острозьких Біблій мало колосальне значення для тогочасного православного середовища, перш за все, у Речі Посполитій, адже забезпечувало богослужбову й освітню уніфікацію тексту.
Поява цього видання також суттєво вплинула на зміцнення позицій православ’я у Речі Посполитій, адже контекст того часу передбачав поступову, але помітну латинізацію нових земель. Тому Князь Острозький, фінансуючи цей проект, і прагнув підтримки українського православ’я. Згодом Острозька Біблія здобула визнання і поза межами України: так, її переправляли до Московії, де вона вплинула на пізніші редакції Біблії, однак це жодним чином не надає їй статус російської чи тотожності із культурою Московії.
Сьогодні Україна потребує більшої культурної репрезентації нашої культури в інших країнах, хоча це зробити часом непросто. Для багатьох народів досі існує рівність між Росією і всіма територіями колишнього СРСР, хоча захоплені радянською імперією народи постійно піддавалися асиміляції та утискам. Успіх антиімперського просвітництва залежить як від готовності іноземців почути правдиву історію, так і від наміру самих українців проявити небайдужість щодо поширення правильного написання українських топонімів чи руйнування хибного привласнення православної культури росіянами.