31 жовтня 1517 року Мартін Лютер прибиває свої 95 тез проти індульгенцій на ворота костелу у Віттенберзі, що стало початком Реформації – повернення до біблійного християнства.
500 років цій події весь світ відзначає сьогодні. У чому ж її значимість? Лютер був священиком костелу у Віттенберзі. Зрозумівши правду про індульгенції, що вони не дають спасіння, а тільки приносять фальшивий спокій у життя людини і до того ж руйнують церкву, Мартін Лютер не міг більше мовчати. Оскільки наступного дня, 1 листопада, у місті повинне було відзначатися Свято всіх святих, під час якого мало відбуватися масове поклоніння реліквіям і продаж індульгенцій, то Мартін вирішив оприлюднити свої міркування з приводу індульгенцій, щоб викликати їх обговорення і припинити «торгівлю душами».
Слід зазначити, що в «95 тезах» він досить добродушно відгукувався про папу римського, подаючи все так, що зловживання робляться без його відома. Можливо Лютер дійсно вірив, що папа не знає всього, що діється торговцями індульгенцій, а можливо це був дипломатичний хід, щоб дати можливість понтифіку прийняти ці тези, приєднатися до виправлення служіння церкви відповідно до Слова Божого. Однак, коли «95 тез» були сприйняті без розуміння у Ватикані, то тон висловлювань Лютера щодо папи змінився.
Уже в першій тезі Мартін Лютер стверджував, що «Ісус Христос, кажучи «Покайтеся!», хотів, щоб усе життя віруючих було покаянням». Цим він підкреслював, що неможливо відкупитися від покарання і отримати спасіння тільки одним актом придбання індульгенції.
Основне послання тез можна передати наступними словами – «Усе життя віруючого – покаяння!» Тільки щире покаяння веде до спасіння, а не індульгенції. Благодійність краще індульгенції! Справжній скарб Церкви не індульгенції, а святе Євангеліє! Християни покликані з радістю йти за Христом через страждання і смерть, а не покладатися на фальшивий спокій, який дають індульгенції.
Мартін Лютер був готовий відстоювати цю істину до кінця і писав: «Я б краще втратив своє життя і голову, чим залишив кристально-чисте слово Бога». Це були не просто слова, але вони були підтверджені і самопожертвою Мартіна під час різних випробувань, коли стоячи перед загрозою смерті і спалення за свої погляди, він продовжував стверджувати, що його воля знаходиться в полоні Слова Божого, і поки його не переконають у помилковості його тез на підставі Святого Письма, він залишається вірний написаному.
Прагнення Мартіна Лютера та інших реформаторів шукати істину і відстоювати її навіть перед загрозою смерті, принесла справжнє благословення в життя їх народів. Незабаром країни, які прийняли Реформацію, стали найбільш передовими: в економіці – сформувавши протестантську етику праці та вчення про покликання людини, встановивши правильність ваги і грошей; у політиці – встановивши гармонію між свободою і порядком, що стримувало суспільство від анархії з одного боку, а з іншого – захищала від деспотизму і тиранії; в освіті – ведучи до створення шкіл для всіх при церквах і створюючи університети, де навчання велося на сильному біблійному фундаменті; у сфері права – приводячи світське право у найбільшу відповідність зі Словом Божим і розширюючи традицію верховенства права, коли писаному закону (конституції) повинні були підкорятися всі, у тому числі і король; у сфері науки і технологій – ведучи до наукової та промислової революцій, прагнення пізнавати Боже створіння з розумінням, що воно існує за певними законами, закладеними Творцем; а в житті народів – ведучи до оформлення літературних мов і формування сучасних націй.
Необхідність відповідності життя людини, церкви і суспільства Слову Божому, підкреслена Мартіном Лютером, призвела до Реформації, яка не закінчується і сьогодні, так як у нових історичних умовах і соціальних викликах завжди залишається потреба розуміти, а що говорить Слово Боже, який вибір ми повинні зробити?!
