30 жовтня 1579 року у Вільні був заснований Університет, утворений на базі колишнього єзуїтського колегіуму

Цікаво, що це був, мабуть, єдиний випадок в історії, коли протестанти виступали проти утворення закладу вищої школи. Перш за все, канцлер-кальвініст Микола Радзивілл Рудий, хранитель печатки Великого князівства Литовського, відмовився прикласти її до королівського указу і був змушений піти зі своєї посади. А потім наступний канцлер, кальвініст Остафій Волович, також довгий час відмовлявся поставити печатку на документі про заснування університету. Безумовно, робили вони це не тому, що виступали проти освіти свого народу, але тому що до цього король не дав своєї згоди на заснування протестантського університету, і в утворенні зараз єзуїтської академії вони бачили реальну загрозу тим християнським свободам, що сформувалися у Великому князівстві під час поширення Реформації.

Перший ректор Віленської академії Петро Скарга вкрай негативно висловлювався щодо релігійної терпимості, яка була досягнута Варшавською конфедерацією 1573 року, називаючи її «диявольським правом». Незабаром підготовлені єзуїтами студенти приєдналися до полеміки з протестантами і православними, проте не тільки ідейно, а й фізично, взявши участь у перших погромах кальвіністськими зборів у Вільні.

Хоча в подальшому Віленський університет дав освіту багатьом відомим людям, які залишили добрий слід в історії країни, початок його діяльності був безпосередньо пов’язаний з контрреформаційним рухом. Через сферу освіти єзуїти зуміли змінити ситуацію на свою користь, зупинивши поширення реформаційного руху на наших землях.

Для всіх протестантів ця історія свідчить, наскільки важлива сфера освіти в Божому плані, для відкриття Істини, її поширення і захисту.