28 жовтня 1704 року закінчилося земне життя Джона Локка (1632-1704) – знаменитого англійського педагога і мислителя, який сформулював «теорію суспільного договору» в політології.
Локк народився в сім’ї суддівського чиновника у Рінґтоні в англійському графстві Сомерсет. Його сім’я відвідувала англіканську церкву, але схилялася до пуританських поглядів. Батько Джона брав участь у громадянській війні на боці Олівера Кромвеля і після перемоги молодий Джон Локк отримав можливість навчатися у Вестмінстерській школі, кращій на той час в Англії середній установі.
Після закінчення Оксфордського університету він влаштовується лікарем і вихователем дітей у сім’ї лорда Ешлі Шефтсбері, який вплинув на його подальшу долю. Саме Шефтсбері, який вважався адвокатом свободи в англійському суспільстві і був лідером опозиції в британському парламенті, знайомить Локка з державним управлінням. Незабаром здібний юнак стає радником графа.
Під час католицької реакції в Англії Шефтсбері опинився у в’язниці і потім був змушений рятуватися до Голландії. Слідом за ним переїжджає і Джон Локк, який був змушений покинути викладання в Оксфордському університеті. Сильний вплив на Локка справила книга шотландського пресвітеріанина Самуеля Рутерфорда «Закон – Король», у якій автор доводив, що закон має найвищу владу, і навіть король повинен йому підкорятися. Пізніше Джон Локк включить багато з цих думок у свою політичну теорію.
У 1690 році у своєму знаменитому творі «Два трактати про управління» Локк міркує про влаштування громадянського суспільства і правової демократичної держави. Він першим запропонував принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і федеративну. На його думку, держава створена, щоб забезпечувати природні права людей – на життя, свободу і майно, а також дбати про дотримання законів, необхідних для миру та безпеки. Держава не повинна сама обмежувати або забирати природні права людей, а закон повинен забезпечувати збереження цих прав.
Локк вважав правомірним і необхідним повстання народу проти тиранічної влади, яка не шанує природні права і свободу народу. Локк був рішучим борцем проти тиранії, коли влада порушує права своїх громадян, і наполягав, що держава існує, щоб забезпечувати права і прагнути до «загального блага». Держава, на його думку, повинна була будуватися на добровільній суспільній угоді між народом і правителем. Тому Локк відстоював конституційну монархію, у якій влада короля обмежувалася конституцією та урядом. Суверенність народу він ставив вище суверенності держави, відстоюючи право народу на повстання проти тирана.
Локк лобіював прийняття закону, який захищав свободу друку. На прохання графа Шефтсбері, він взяв безпосередню участь у створенні конституції штату Кароліна у Північній Америці, а його політичні погляди вплинули на творців Конституції США.
Ідеї Локка багато в чому надихали учасників Славної революції в Англії, коли до влади прийшов король Вільгельм Оранський, один з лідерів голландських і англійських протестантів. Локк повернувся у цей час до Англії і мав досить дружні відносини з королем.
Крім розробки політичної філософії, Локк брав участь у проведенні грошової реформи і був одним із засновників Банку Англії. Локк рішуче наполягав на відділенні церкви від держави. У своїх «Листах про терпимість» він писав, що світська влада не має права примушувати своїх громадян до сповідування певної віри і моралі. Локк вважав, що силою можна змусити людей тільки прикидатися, але не вірити. Він вважав, що зміцнення моралі – це справа більше церкви, ніж держави. Його педагогічні погляди, висловлені у творі «Думки про виховання», значно вплинули на розвиток педагогіки. Локк вірив, що природною метою людини є прагнення до щастя і вважав, що Новий Заповіт показав людям шлях до нього в цьому житті і в житті вічному.
Життя цього славного мислителя закінчилося в 1704 році, але його внесок вплинув на всю подальшу історію світу.
