Цього року виповнюється 1700 років з Першого Нікейського Собору, який тривав із кінця травня по серпень 325 року. Місто Нікея (сучасний Ізнік у Туреччині) прийняло понад 250 єпископів з усієї Римської імперії, включаючи представників з Іспанії, Персії та інших регіонів. Скликав Собор імператор Костянтин, який прагнув об'єднати християнську церкву та забезпечити єдність в імперії.
Головним питанням, яке розглядалося на Соборі, було теологічне протистояння довкола вчення єгипетського пресвітера Арія. Він стверджував, що Ісус Христос не є вічним і всюдисущим, як Бог-Отець, а всього лише створеною істотою, хоча й вважав Його найвищим серед всього творіння. Це скандальне вчення поставило під сумнів основи християнської віри в Триєдиного Бога та викликало численні конфлікти щодо основоположних питань вчення, які розділяли Церкву.
Головним опонентом Арія на Соборі виступив єпископ Александр Александрійський, якого підтримував диякон Афанасій. Вони наполягали на тому, що Син Божий є вічним і нероздільним з Отцем, тобто Він був не створеним, а народженим від Бога. Ця позиція знайшла підтримку серед більшості учасників Собору.
Для закріплення цього твердження було вирішено сформулювати чітке визначення віри, яке б зробило визнання аріанського тлумачення неможливим. Так з'явився Нікейський символ віри, в якому проголошувалося, що Ісус Христос є «Богом від Бога, Світлом від Світла, Богом істинним від Бога істинного, народженим, не створеним, єдиносущним Отцю». Нікейський символ віри став основою християнського віровчення і був прийнятий більшістю християнських конфесій.
Також на Соборі проголошувалися засудження тих, хто стверджував, що «був час, коли Сина не було», або що Син «створений з нічого», або що «Син Божий є створеним, змінним чи підлягає зміні». Таким чином, Собор однозначно відкинув аріанське вчення як єресь, а його основоположник Арій та його послідовники були відлучені від церкви та підлягали засланню.
На Соборі також було прийнято двадцять канонів, які регламентували різні аспекти церковного життя. Вони стосувалися правил висвячення священнослужителів, встановлювали правила щодо хрещення, причастя, поведінки духівництва, а також регулювали правила для покаяння тих, хто відпав від віри під час гонінь, але бажають повернутися до Церкви. Також на Соборі приймалися рішення щодо церковної ієрархії, повноважень єпископів, правил проведення богослужінь, зокрема підіймалося питання єдиної дати святкування Пасхи.
Таким чином Перший Нікейський Собор став одним із найважливіших подій в історії християнства перших століть, а Символ віри, прийнятий 1700 років тому, донині є складовою частиною віровчення різних церков.