7 квітня з різницею в 5 років сталися дві події, які наочно демонструють, чим був СРСР і чому ігнорування світом злочинів Кремля є злочином само по собі. Цього дня 1930 року видано указ про розширення трудових таборів Головному управлінню таборів (ГУЛАГу). 7 квітня 1935 року в Радянському Союзі дозволили застосування всіх видів покарання, включно зі стратою для дітей від 12 років.
Ці заходи були частиною єдиної системи і єдиної політики перетворення і підкорення суспільства, яка протягом 1930-х змінила весь соціально-економічний ландшафт суспільства. Реалізація масових репресій потребувала надзвичайних заходів і одним з перших кроків було розширення концтаборів, до яких протягом наступних років звезли мільйони інакодумців, куркулів, нелояльної інтелігенції, борців за свободу поневолених народів тощо. Ці в’язні були змушені безкоштовно виконувати тяжку працю, що і забезпечило індустріалізацію та нарощування експорту.
Система зміцнювалася і радянське керівництво йшло на радикальні кроки повного підкорення і контролю. Масові репресії (включно зі стратами) поширилися на дітей. У «Постанові про заходи боротьби зі злочинністю неповнолітніх» йшлося, що «Неповнолітніх, починаючи з 12-річного віку, викритих у скоєнні крадіжок, у заподіянні насильства, тілесних ушкоджень, каліцтв, у вбивстві або в спробах до вбивства притягнути до кримінально відповідальності із застосуванням усіх заходів кримінального покарання».
Екстремальні заходи боротьби з підлітковою злочинністю були продиктовані зростанням саме крадіжок. Бідність, Голодомор і вибух соціальних проблем 1930-х штовхали дітей на крадіжки, що часто було єдиним способом до виживання тисяч безпритульних сиріт. Тому ця Постанова слугувала юридичною підставою для фактичних чисток неповнолітніх безхатьків. У роки Великого терору (1936–1938) її застосування набуло крайньої жорстокості — навіть дітей розстрілювали за «контрреволюційні злочини».
Радянська система так і не понесла відповідальності за масові репресії, а світ продовжує ігнорувати сучасне повторення старих злочинів. Безкарність лише стимулює тирана, а готовність до компромісу з ним сприяє перегляду оцінок таких імперій. Сьогодні у світі немає потужних сил, здатних остаточно покласти край відродженій «Імперії зла», тому зберігаємо надію на Бога і Його ведення, щоб принести справедливість історичну і справедливість у сучасність.