11 жовтня 1889 помер Джеймс Джоуль, винахідник першого закону термодинаміки, англіканин.
Учителем Джеймса був знаменитий англійський хімік Джон Дальтон, який належав до церкви квакерів і зацікавив Джоуля дослідженнями Божого творіння. Сам Джоуль пізніше писав, що «після того, як ми дізнаємося волю Бога і підкоряємося їй, у нас залишається ще одна важлива справа: осягнути Його Мудрість, Силу та Милосердя через ті свідоцтва, які проголошені у діяннях». Тому, на думку вченого, «Пізнання законів природи – є пізнанням Бога», що відповідало поширеному протестантському вченню про дві Книги, дані людям Богом – Книгу Писання і Книгу Творіння.
Джеймс Джоуль досліджував таємниці науки самостійно і не мав університетської освіти, але вже у тридцятирічному віці отримує певне визнання від відомих колег Вільяма Томсона Кельвіна, Майкла Фарадея і Джорджа Стокса.
У 1848 році Королівське наукове товариство друкує його книгу «Про механічний еквівалент тепла» і приймає Джоуля у свої ряди. Принцип збереження енергії, сформульований Джоулем, став початком нового напрямку фізики – термодинаміки. Вчений вважав, що оскільки «все існуюче управляється суверенною волею Бога», то завдяки цьому зберігається порядок і гармонія у Всесвіті, «ніщо не порушується, ніщо ніколи не втрачається, але як цілісний організм, хоча і дуже складний, працює рівномірно та гармонійно».
Наукова діяльність Джоуля була дуже плідною – він залишив близько сотні наукових робіт. Спільно з 717 вченими Джоуль у 1864 році підписав документ, який висловлював незгоду з еволюційними поглядами Чарльза Дарвіна і підкреслював прихильність до біблійного пояснення виникнення Всесвіту та життя.
У 1878 році він отримав довічну пенсію у розмірі 215 фунтів від британського уряду. Однією з улюблених книг Джоуля було Євангеліє, і тому після його смерті на його могилі були вибиті слова Ісуса з Євангелія від Іоанна (9:4): «Мені потрібно робити справу Того, Хто послав Мене, поки день, так як настає ніч, коли ніхто не може робити».
