Щороку останньої суботи листопада Україна згадує трагічні роковини Голодомору 1932–1933 років — однієї з найболючіших сторінок нашої історії. Штучно створений радянською владою голод мав на меті не лише фізичне знищення мільйонів українців, а й руйнування нашої ідентичності, культури та волі до опору. Цю ненависть і цинічну демонстрацію своєї влади ми наочно бачимо в новому старому ворозі, який знову намагається перемолоти наш народ у жорнах війни.
Голодомор являв собою катастрофу перш за все для селянства. За період від осені 1932 до літа 1933 року загинули від 2,6 до 10 мільйонів українців. Це стало наслідком низки жорстоких рішень з Москви, спрямованих на насильницьке вилучення в селян зерна, переслідування і навіть страти непокірних. Про спланований характер голоду свідчить і продовження цієї політики, коли вже надходили повідомлення про масові смерті від голоду.
Мільйони замучених голодом вкотре демонструють жахливу суть комунізму. Його послідовники кладуть на жертовник утопічної ідеї мільйони життів і використовують найгірші доступні методи приборкання інакомислення. Політика сталінського режиму була спрямована на приборкання українського селянства. Саме воно залишалося основою національної культури та проявило себе в ході низки постань 1920- початку 1930-х. Тих, кого не приборкали зброєю, намагалися покарати голодом.
Пам’ятаючи жертв Голодомору, запалюючи традиційну свічку пам’яті, ми не лише вшановуємо їх, але й беремо на себе зобов'язання зберегти нашу державу та пам’ять про шлях, який пройшов український народ до незалежності. Сьогодні Україна знову протистоїть подібній загрозі. Росія — спадкоємиця радянського тоталітаризму. Кремлівська влада роками оспівує сталінський «порядок» і використовує ті ж методи — насильство, залякування, економічний тиск і навіть загрозу голоду.
Хоча українці не перший рік несуть тяжку ношу війни, але навіть в цих обставинах варто цінувати і дякувати Господу за все, що маємо. Якщо в нас є хліб на столі — це вже привід подякувати Богу, а якщо доступна їжа, тепло і відносна безпека, то ми вже щасливі люди. Тож пам’ятаймо часи болю й утиску і цінуймо Божу милість до нас в сьогоденні.