31 жовтня — особлива дата для всіх протестантів. Саме цього дня німецький священник Мартін Лютер прибив до дверей Віттенберзької церкви 95 тез, в яких містилися заперечення сумнівних доктрин католицької церкви. Цей жест означав декларацію позиції, оголошеної для всіх парафіян, що запустило глобальний процес Реформації католицизму та створення протестантських церков.
Тези Мартіна Лютера полягали в критиці теологічного викривлення тогочасного вчення, зокрема свяшенник наголошував на ролі особистої віри людини в Ісуса Христа і спасінні через цю віру. Фінансові пожертви церкві чи будь-які інші дії без щирого розкаяння не дають людині прощення гріхів.
В контексті цього він приділяє особливу увагу спекуляціям довкола торгівлі індульгенціями, стверджуючи, що лише Бог може прощати гріхи, а папські сертифікати значення не мають. Лютер засудив священників, які стверджували, що індульгенції можуть звільнити людину від гріхів або зменшити час у чистилищі. Він стверджував, що папа не має абсолютної влади над душами в чистилищі і жоден документ чи воля священнослужителя не впливає на життя людей після смерті.
Проголошуючи спасіння лише через віру, Мартін Лютер жодним чином не відкидав потреби чинити добрі справи. Вони дійсно мають значення для християнського життя, але не є способом «купити» спасіння. Лютер вважав, що лише спражнє покаяння та віра в Ісуса Христа є шляхом до прощення гріхів. Він наголошував на цьому духовному компоненті стосунків між Богом та людьми, протиставляючи Благодать матеріальним зловживанням у церкві.
Питання фінансів та багатства Риму було особливо актуальним на той час, адже папа Лев Х у 1515 році проголосив повну індульгенцію для фінансування будівництва собору Святого Петра в Римі. Це спричинило хвилю спекуляцій та реклами індульгенції духівництвом по всій Європі. Лютер натомість закликав повернутися до євангельської простоти та наголошував на пріоритетній потребі проповіді Євангелії та навчанні християн.
Мартін Лютер не був першим, чиї погляди відрізнялися від офіційного вчення католицької церкви. Джон Вікліф, Ян Гус та інші внесли свій внесок у попередні епохи, однак повнота часу, коли збіглися всі причини і передумови для великих реформ в церкві, припала аж на XVI століття. У ті часи сформувалися основні постулати Реформації, представлені в п’яти «тільки» (Quinque sola): Sola scriptura (тільки Писанням), Sola gratia (тільки благодаттю), Sola fide (тільки вірою), Solus Christus (тільки Христос) та Soli Deo gloria (тільки Богу слава).
З прибитих до дверей каплиці тез розпочалася широка релігійна дискусія в суспільстві, до якої, щоправда, церква не була готовою. Це призвело до протистояння і гонінь, які надалі вилилися у велике кровопролиття з обох сторін. Сам процес Реформації включав різні форми і в цій історії є чимало суперечливих сторінок (наприклад, мотивація створення Англіканської церкви). Однак за ці понад 5 століть відбулися глобальні позитивні зрушення як в Церкві (завдяки свободі віросповідання та дослідженню Біблії). так і в суспільстві та економіці європейських країн.