140 років тому народився видатний український священник, патріот і праведник Омелян Ковч. Під час Другої світової війни, попри смертельну загрозу, він рятував євреїв від нацистських переслідувань. Завдяки своїй відданості, вірі та людяності, Ковч став символом духовної стійкості, навіть у концтаборі, де продовжував підтримувати ув'язнених до останнього дня свого життя.
Народився Омелян Ковч 20 серпня 1884 року в селі Космач на Івано-Франківщині у родині греко-католицького священника Григорія Ковча. Він виховувався в атмосфері релігійної відданості та патріотизму, що вплинуло на його майбутній вибір професії. Омелян Ковч здобув ґрунтовну філософсько-теологічну освіту в Римі та був готовий присвятити своє життя служінню Богу і людям.
Службу молодий священник розпочав у містечку Перемишляни на Львівщині, де прослужив понад 20 років. За цей час він здобув славу не тільки як богопосвячений служитель, але і як активний громадський діяч. Отець Омелян опікувався сиротами, допомагав бідним та підтримував тих, хто потрапив у важкі життєві обставини. При цьому, його дії були спрямовані на захист і допомогу людям, незалежно від їхньої національності чи віросповідання.
Кульмінацією його біографії та великим викликом став період Другої світової війни. Тоді Омелян Ковч проявив себе як справжній герой і рятівник. Він не залишав своєї парафії, попри загрозу власному життю, і продовжував служити людям вже під час нацистської окупації. Особливе місце в його біографії цього періоду займає героїчний вчинок під час підпалу синагоги в Перемишлянах. Ризикуючи своїм життям, отець Ковч врятував багатьох євреїв, включаючи відомого рабина Аарона Рокеаха.
Завдяки своєму знанню німецької мови та відданості справі милосердя, Омелян Ковч зміг зберегти життя багатьом людям, хоча сам зрештою був заарештований гестапо за допомогу більш ніж 600 євреям, яким він видав метрики про хрещення.
Навіть перебуваючи в таборі Майданек, він не залишав свого покликання, підтримуючи інших ув'язнених морально і духовно. Його листи з табору свідчать про неймовірну силу духу: «Концтабір—це друге місце після неба, де я хотів би перебувати». Він сприймав свою місію як служіння навіть у найскладніших умовах, усвідомлюючи свою місію навіть в такому жахливому місці. Він помер на весні 1944 року в Майданеку, його тіло нацисти спалили в крематорії.
Життя Омеляна Ковча — це приклад справжньої відданості, жертовності та любові до ближнього. Він був не лише священником, але й справжнім героєм свого часу, який не боявся йти на ризик заради порятунку інших. Кардинал Любомир Гузар так сказав про життя Ковча: «Був сином і священником одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу».
У 1999 році Омеляна Ковча було посмертно визнано праведником України. Його приклад залишається надихаючим і сьогодні, демонструючи, правильний моральний вибір під час війни навіть перед загрозою смерті.
