29 вересня 1529 року підписано і введено у дію Перший Статут Великого князівства Литовського.
Серед його можливих авторів називають канцлера Альбрехта Гаштольда та Франциска Скорину, який, як відомо, займався перекладом і друком Біблії для свого народу. Біблія значною мірою вплинула на світогляд Скорини. На думку одного з дослідників джерел права Йосипа Юхо, можна побачити зв’язок між правовими поглядами Скорини та багатьма нормами Статуту.
Вважається, що за допомогою Скорини уряд Великого князівства Литовського планував видати Статут у друкованому вигляді, проте щось завадило цьому наміру, і перший Статут був написаний від руки.
Інший дослідник, Семен Подокшина, зазначає, що Скорина мав своєрідну теорію «природного права», в якій юридичний і морально-етичний зміст зливалися в одне. На думку першодрукаря, «людська природа управляється від Господа Бога» подвійним законом: «вродженим і писаним». Вроджений закон включав у себе морально-правові поняття, які були закладені у людині Богом від народження і діяли до появи «писаного» закону.
Скорина заклав основний принцип реформи права – будування на основі Слова Божого, що використовувався творцями як першої, так і наступних редакцій Статуту. Перший Статут систематизував колишні правові документи і сприяв встановленню верховенства права. Він діяв протягом 37 років, поки не був замінений наступною вдосконаленою редакцією, яка ще більше була узгоджена з Біблією, адже серед її авторів було багато протестантів на чолі з канцлером-кальвіністом Миколою Радзивіллом Чорним, який очолював статутну комісію.
Великий князь Сигізмунд І Старий, який підписував Перший Статут, був названий «Великим Сигізмундом», оскільки «нас вчив справедливості лагодити». Поява Статуту зробила Велике князівство Литовське однією з перших європейських країн, які отримали добре розроблену систему права, що спиралася на християнські цінності.
