Рівно 10 років тому українські сили звільнили два міста на Донбасі — Слов’янськ і Краматорськ. Тоді успішний літній контрнаступ призвів до деокупації значної частини Донбасу, проте також виявив численні воєнні злочини росіян та сепаратистів.
З квітня по липень 2014 року Слов’янськ і Краматорськ перебували під окупацією бойовиків так званої «ДНР». 13 квітня самопроголошений проросійський мер В'ячеслав Пономарьов взяв під контроль Слов'янськ. Силове захоплення міста забезпечувала група ГРУ під керівництвом Ігоря Стрєлкова (військового злочинця, учасника низки війн за участю РФ). У місті було введено комендантську годину та заборонено діяльність українських політичних партій.
Захоплення Слов’янська супроводжувалося насиллям і терором щодо місцевого населення. Найбільше постраждали проукраїнські активісти, які проявили свою позицію в ході Революції Гідності та наступних подіях весни. Також у немилість до нової влади потрапили чимало представників інтелігенції, релігійних діячів та простих людей.
Звільнення Слов'янська та Краматорська розпочалося 24 червня 2014 року з другої спроби зачистки міст від проросійських формувань. 2 липня українські військові визволили кілька сіл довкола Слов’янська та впритул наблизилися до міста. 4 липня частина бойовиків самовільно відступила на південь, але більшість зібрали техніку та організували планований відхід у Донецьк. Звільнення Слов’янська і Краматорська були найбільшим тріумфом літа 2014-го, однак сам процес звільнення викликав неоднозначні реакції в українському суспільстві, адже бойовикам вдалося успішно евакуюватися зі зброєю.
Після звільнення Слов’янська було виявлено братські могили закатованих і безліч доказів злочинів бойовиків. Українські протестанти добре пам’ятають історію захоплення та страти дияконів і синів пастора слов’янської церкви «Преображення Господнє», яких на початку червня заарештували бойовики так званої Російської православної армії. Це один із найяскравіших прикладів фізичного переслідування протестантів з боку прихильників так званого «російського світу».
Звільнення Слов'янська та Краматорська дало можливість наступного дня (6 липня) звільнити і Бахмут. До початку повномасштабної війни з Росією у цих містах було реалізовано багато проектів розбудови та реформування в контексті децентралізації. Проте з 2022 року війна знову наблизилася до деокупованих міст і сьогодні зруйнований Бахмут знаходиться під контролем росіян, які націлені і на повторне захоплення Слов’янська й Краматорська.
Ще тоді влітку 2014-го світ мав побачити обличчя російської агресії і мав дати належну оцінку воєнним злочином і переслідування цивільного населення. Проте виявлені братські могили і численні свідчення про катування і викрадення людей не призвели до притягнення винуватців до відповідальності. Подібні злочини вже більшого масштабу українці спостерігають постійно після звільнення окупованих росіянами населених пунктів. Це було в Бучі, Ірпені, Ізюмі, Херсоні та інших містах. Сьогодні світ має об'єднатися та підтримати Україну для недопущення захоплення як Слов'янська Краматорська, так і інших міст, адже за 10 років нічого не змінилося і росіяни продовжують вбивати й катувати цивільних.
