23 вересня 1597 року помер польський історик і кальвіністський релігійний діяч Станіслав Сарницький.
Станіслав народився близько 1532 року у дворянській сім’ї у Люблінському воєводстві. Вищу освіту здобув у протестантських університетах Кенігсберга та Віттенберга. Відвідував лекції Філіпа Меланхтона, а пізніше у Женеві познайомився з Жаном Кальвіном і став віруючим реформатської церкви.
Після повернення він став Краківським суперінтендантом і постійним учасником усіх синодів. Сарницький вів активну переписку з Жаном Кальвіном, Генріхом Буллінгером, Теодором Безою та іншими реформаторами з приводу різних теологічних питань, написавши кілька власних теологічних робіт – «О uznaniu prawego w Trójcy jedynego Boga ect.» (1564) і «Rozmowa Piotrkowska o Bogu w Tròjcy jedynym z pozwolenia Zygmunta Augusta Kròla w czasie sejmu 1565».
За дорученням короля Стефана Баторія Сарницький склав літопис польської історії, який починався від біблійного Яфета, сина Ноя, і закінчувався описом подій 1586 року. У 1587 році вийшла його книга «Аннали, або про походження та історію Польщі і Литви», яка стала першою спробою викласти історію усіх слов’янських народів від біблійних часів. В «Анналах» Сарницький вперше згадує такі ліричні пам’ятки українського фольклору як «думи», які розповідали про життя козаків.
Підготовлена Сарницьким у 1594 році збірка правових актів «Статути та метрика королівських привілеїв» використовувалася у судочинстві аж до XVIII століття. Здобув популярність Сарницький і як географ, склавши географічний опис Польщі, Литви та Інфляндії.
