18 вересня 1619 року помер полоцький шляхтич Петро Стабровский, кальвініст, писар польний, комендант Парновський

Стабровский служив у біржанских Радзивіллів. Разом з Христофором Радзівіллом Перуном і Костянтином Острозьким захищав інтереси протестантів і православних Великого князівства Литовського після Брестської унії. Стабровский активно брав участь у захисті своєї країни від шведів і, будучи сенатором, став одним з активних лідерів Рокошу Зебжидовського у 1606 року.

Як посол від шляхти Полоцького воєводства він виступив з різкою критикою короля, який порушив тодішню конституцію – Пакт конвенту, не приділяв уваги ремонту полоцького замку та ігнорував пропозиції знаті.

У 1607 року Петро навіть очолив повстання як гетьман. Брав участь в Гузавській битві, після поразки в якій був заарештований, кинутий у в’язницю, безпідставно звинувачений у державній зраді та позбавлений майна і посад.

Незважаючи на це, активна опозиція рокошан (повстанців), таких як Петро Стабровский, відносно нетерпимої політики короля щодо некатоликів і прагнення короля до абсолютної влади, змусила Сигізмунда III Вазу діяти більш розважливо, а його син Владислав Ваза змушений був відновити ряд втрачених прав протестантів і православних, коли став королем Речі Посполитої.