Кожен з нас пам’ятає ранок 24 лютого 2022 року. Рівно два роки тому розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії на територію України, що називають «великою війною». Невідомо коли і яким буде її завершення, однак ця дата назавжди вписана в історію як трагічний день жорстокого і віроломного посягання на українську державність.
Рано вранці росіяни обстріляли Харків, вторглися на Херсонщину, Луганщину, Харківщину та намагалися знищити аеродроми по всій Україні. Через кілька годин вони розпочали наступ на Київщину, рухаючись до головної мети — взяття української столиці. Російська мрія про «Киев за 3 дня» виявилася прорахунком і в передмісті окупант зазнав великої фізичної та моральної поразки.
У перші місяці великої війни світу розкрилася жахлива правда про злочини росіян на Київщині. Це шокувало міжнародну спільноту та здійснило моральний перелом у сприйнятті російської агресії. Буча, Ірпінь, Бородянка, Гостомель стали символами воєнних злочинів росіян і оголошеною причиною, чому українська влада обрала боротьбу, а не прийняття ультиматумів.
2022 рік вмістив багато як тяжких і трагічних, так і переможних періодів. Дуже болючими для України були битва за Маріуполь, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, але восени ЗСУ здійснили просто дивовижний контрнаступ на сході та звільнили правобережну частину Херсонщини. Проте 2023 рік став тривалою обороною Донеччини, а такі міста як Соледар, Бахмут, Маріїнка та Авдіївка ворог просто рівняв із землею. Успіхи української армії на півдні були дуже обмеженими, а іноземна підтримка стала недостатньою для масштабів цієї війни.
Війна принесла із собою великі соціальні виклики: мільйони українців (переважно жінок та дітей) стали біженцями в інших країнах, Україна переживає масштабну демографічну та економічну кризи, внаслідок розділення сімей мільйони батьків не бачать своїх дітей, а чоловіки дружин, дуже багато людей втратили житло, сім’ю і все своє майно.
Позаду два роки повномасштабної війни та загалом десятиліття російської агресії. Сьогодні Україна перебуває у дуже складному становищі і ніхто не може дати точний прогноз, яким буде 2024 рік і коли наша держава нарешті буде вільною. Однак християни вірять, що Бог має відповіді на ці запитання та контролює всі етапи перебігу цієї війни.
За ці два роки ми стали свідками як відчайдушного героїзму, так і дивовижних перемог, які здавалися неможливими для воєнних аналітиків. Іноземці очікували максимум кілька тижнів українського спротиву перед втратою державності, але Україна не лише вистояла, але продовжує боротьбу навіть в умовах великого дефіциту зброї та інших ресурсів. Згадки про цю дивовижну невідповідність російських очікувань та об’єктивної реальності мають лише додати нам мотивації молитися за Україну, Збройні Сили та сподіватися на Боже сприяння у боротьбі з окупантом.
