Сьогодні остання субота листопада — День пам’яті жертв Голодоморів. За радянських часів їх було три: 1921-1923 р., 1932-1933 р.. 1946-1947 р. Другий став особливо нищівним і визначається як геноцид — цілеспрямоване знищення народу, адже причина полягала у репресивній і каральній політиці Радянського Союзу щодо українського селянства.
91 рік тому українці постали перед голодною зимою, яку мільйони не пережили. Голодомор — це нагадування про результат поразки, про те, що буває, коли спротив кремлю не завершено. 1920-і для села видалися роками радянського поглинання, економічних експериментів і випробувань. Втрачений шанс до незалежності передував великим катастрофам і його ціна визначалася мільйонами життів.
Але хибно буде складати образ українця як безмовної жертви, бо народ активно боровся, хоча й не мав необхідної згуртованості. Селянський рух опору включав численні виступи проти радянської влади і несправедливих нововведень колективізації (тільки на початку 1930 року їх було понад 1700) . Проте Сталін не збирався слухати народ чи бодай шукати компромісів, тому більшовики перейшли до каральних заходів, які полягали у прямих розправах, драконівських законах (Закон про п’ять колосків) і тотальної експропріації продовольства на селі.
А далі спустошені села буквально вимирали і з кожним місяцем зими 1932-1933-го смертність зростала. Голодомор досі залишається недостатньо вивченою темою, а різні дослідники ще дискутують про його масштаби і кількість жертв. За оцінками істориків число варіюється від 4 до 10 мільйонів. Продовження досліджень дуже важливі як для самих українців і нашого розуміння минулого, так і для поширення вірних наративів про Радянський Союз, справжню суть комунізму і необхідність нарешті засудити цю ідеологію, як і нацизм.
Голодомор був і є великим тригером для російської пропаганди. Це правда, яку і радянський і нинішній рашистський режим намагаються зітерти, заперечити і приховати. Проте на сьогодні 28 держав світу визнають його саме як геноцид, зростає зацікавленість іноземців у розумінні причин і природи протистояння українців з росіянами. Вивчення історії численних актів знищення нашого народу необхідне для розуміння справжньої суті СРСР (що для Заходу досі актуально) та визнання комунізму людиноненависницькою ідеологією.
В ході теперішньої війни на окупованих територіях росіяни знищують пам’ятники та меморіали жертвам Голодомору і при цьому з гордістю повторюють досвід своїх попередників-чекістів. Вони випалюють поля, викрадають або знищують врожаї, націлюються на зерносховища та блокують зерновий коридор. Свого часу Радянський Союз не поніс відповідальність за геноцид українців і тепер росія як його правонаступниця намагається схилити світ до згоди із наслідками агресії та пошуку компромісів замість покарання злочинців.
Сьогодні у вікнах українців горітимуть свічки. Ми пам’ятаємо страшні сторінки своєї історії і не забудемо всі етапи розправ і гонінь, яких зазнав наш народ. Ця пам’ять — підтвердження, що Україна продовжує боротьбу, яка триває не з 2022 чи 2014 року, а продовжується століттями і з Божою поміччю рано чи пізно матиме свою розв’язку.
