5 серпня 1605 року помер Гальяш Пельгримовскі, кальвініст, видатний державний діяч ВКЛ і Речі Посполитої, обдарований письменник.
Гальяш народився в дворянській сім’ї гербу «Новина» Ошмянського повіту. Після закінчення кальвіністської школи, почав працювати в королівській канцелярії, що свідчило про великі здібності юнака. Брав участь у відвоюванні білоруських земель з-під влади московитів під час закінчення Лівонської війни. На посаді королівського секретаря брав участь в підготовці статусу ВКЛ 1588 року.
Пельгримовскі залишив після себе досить велику літературну спадщину латинською i польсько-білоруською мовами. У 1585 році в Кракові він опублікував цікавий прозовий твір «Про героїв церкви Божої», присвячений життю i подвигам славних біблійних королів і воїнів. У ньому Пельгримовскі міркує про сутність героїзму в житті людини.
Будучи патріотом, Гальяш багато уваги надає і відносинам ВКЛ з Московською державою, створивши три віршовані діалоги: «Діалог істинний литовського шляхтича про війну Лівонську короля Стефана Батури з князем московським» (Вільнюс, 1594), «Звернення патріота до сенату i литовського народу» (Вільнюс, 1597), «Розмова одного поляка з москалями на московському замку» (рукопис, 1601), а також історичну поему «Посольство до великого князя московського» перед самою смертю.
Пельгримовскі розглядав необхідність союзу християнських держав проти татар і турків. «Хто шукає пролиття людської крові, над тим Божа помста», – писав письменник, підкреслюючи, що справедливий мир завжди кращий, ніж війна: «Мир, якщо він чесний, перевершує тріумфи Батьківщини i кожному в ній він дуже подобається».
