3 січня 1521 року Папа Римський Лев Х видав буллу “Decet romanum pontificem” про відлучення Мартіна Лютера від церкви.
Булла стала наслідком виступу Мартіна Лютера із засудженням практики продажу індульгенцій тодішньою католицькою церквою в “95 тезах” 31 жовтня 1517 року у Віттенберзі. Спочатку папа своєю попередньою буллою “Exsurge Domine” від 15 червня 1520 року зажадав від Лютера відректися поглядів, сформульованих у тезах. Мартін Лютер відмовився відрікатися своїх поглядів і 10 грудня 1520 року публічно спалив папську буллу. Не минуло й місяця, як з’явилася нова булла про відлучення Лютера від церкви.
Оскільки папа зі своїм оточенням відмовилися реформувати церкву згідно з Біблією, то Лютеру не залишалося нічого іншого, як продовжити служіння Богу, створюючи нову духовну спільність. По суті, своїм рішенням, сам того не бажаючи, папа підштовхнув до створення самостійної протестантської церкви, яка пізніше отримала назву лютеранської. Більш того, на цьому процес не зупинився, але в результаті Реформації протягом століть народилася велика кількість протестантських деномінацій, які мають єдиний символ віри і вважають Біблію найвищим авторитетом.
