31 серпня 1980 року в Польщі засновано наймасовішу вільну профспілку «Солідарність», яка стала оплотом спротиву комуністичному режиму. Все почалося зі страйків працівників гданського порту, які захищали права робітників, а завершилося падінням соціалізму та побудовою демократії в Польщі.
Значущість «Солідарності» в процесі повалення комуністичної влади в Польщі важко переоцінити. Ще ніколи профспілковий рух не мав такого політичного впливу і не був настільки масштабним (чисельність профспілки сягала 10 мільйонів, тобто кожен третій дорослий поляк).
Відверта опозиційність незалежної профспілки призвела до розгортання репресій з боку влади проти ключових членів «Солідарності». Страйки робітників часто завершувалися масовими арештами, системним став тиск і переслідування католицьких активістів та ключових фігур профспілки (Леха Валенси, Тадеуша Мазовецького, Богдана Лиса).
Важливе місце в національно-визвольній боротьбі того часу відіграла Католицька Церква. Попри офіційну атеїстичну пропаганду, поляки не пристали на безбожну брехню, але протягом десятиліть зберігали вірність християнській вірі. Католицькі священники і єпископи підтримували прагнення польського народу до демократизації, свободи та самостійності, а деякі з них брали активну участь у діяльності незалежної профспілки.
Кульмінацією репресивних заходів системи стало запровадження воєнного стану в грудні 1981 року, коли влада перейшла до рук Воєнної ради національного порятунку, яка дозволила поліції використовувати зброю проти страйкарів. Окрім комендантської години, була запроваджена повсюдна цензура, прослуховування і тотальна пропаганда з дискредитацією «Солідарності».
31 серпня 1982 року (рівно 40 років тому) демонстрації відбулися в 66 польських містечках, а яких взяли участь десятки тисяч людей. Влада намагалася знищити вуличний протест, тому опозиційні акції переросли в сутички з міліцією. Тоді було заарештовано понад 4000 осіб, двоє людей загинули.
Це був один з найважчих етапів спротиву, а загалом під час воєнного стану загинули до сотні громадян, тисячі були заарештовані. Репресії і переслідування тривали роками, активістів «Солідарності» арештовували і ув’язнювали. Польські комуністи, як і їх радянські «колеги», хотіли знищити опозиційні рухи, залякуючи і розправляючись із відомими учасниками профспілки.
19 жовтня 1984 року був викрадений та убитий популярний священик і капелан «Солідарності» Єжи Попелушко. Брутальність розправи над священнослужителем та переслідування інших активістів лише посилили спротив і популярність «Солідарності». Тривала і загальнонародна боротьба все ж дала свої плоди і соціалістичний ржим впав як тільки з’явилися можливість провести демократичні вибори.
Профспілка «Солідарність» була тією силою, яка об’єднала поляків, згурткваал в боротьбі за незалежність. Наші сусіди пройшли цей шлях у 1980-х, а українці проходять нині за значно складнішим і кривавішим сценарієм. Але в цій боротьбі є дещо спільне: жага до свободи і можливості бути господарем у своїй державі.
