26 липня 1592 року помер Ян Кішка, староста Жемайтії, віленський комендант і воєвода брестський, один з лідерів протестантів у ВКЛ.
Проживши всього 40 років, він залишив багатий спадок. Народився Ян в родині вітебського воєводи Станіслава Кішки і Анни Радзивілл, рідної сестри Миколи Радзивілла Чорного. Ян отримав чудову європейську освіту в протестантському Базелі і Цюріху, після чого подорожував по Італії.
Після повернення брав участь у звільненні ВКЛ від військ Івана Грозного, виставивши близько 500 воїнів, за що в 1579 році отримав гідність сенатора Речі Посполитої. На місці сенатора Кішка захищав релігійну толерантність в державі. У своїх величезних володіннях (близько 70 міст і містечок та 400 сіл) сприяв розширенню помірного аріанства – заснував друкарні в польському Венгрові і білоруському Лоску, підтримував аріанські громади в ДюЛюбча Кейданах і Новогрудку, а в Ів’є через його зусилля виникла аріанська академія.
Кішка друкував твори Петра з Ганенда і Симона Будного, а також сам був автором декількох релігійних трактатів, де виступав проти деяких крайнощів аріан – не визнавав пацифізм і спільної власності, був проти заборони на заняття адміністративних посад.
Дружиною Яна Кішки стала Єлизавета Острозька, дочка київського воєводи Костянтина Василя Острозького, але дітей у них не було. По смерті Яна Кішки його дружина-вдова вийшла заміж за кальвініста Крістофа Радзивілла Перуна, до якого відійшли і володіння, де в подальшому панувало Слово Євангелія.
