Цього дня 978 року київський престол посів Володимир Великий, правління якого стало шляхом до піднесення Русі та її спорідненості із Європою. Хоча початковий етап князювання Володимира був далеким від християнської духовності, проте надалі охрещення Русі та затвердження його державною релігією стало відправною точкою і історії не лише київських земель, але й всіх східних слов’ян.
Володимир Великий отримав своє прізвисько як князь-реформатор, який приніс не лише нову віру, а й нові можливості. Його правління та князювання сина Ярослава були кульмінацією величі Русі, а тому в наступні історичні епохи знайшлося чимало «бенефіціарів» цієї історії.
Найбільш агресивно та з претензією на унікальність присвоїти спадкоємність Русі намагалася московія. Звичайно, коли жив Володимир Великий ніякої москви не існувало (і в наступне століття також). Нічого нового в «анексії Київської Русі» немає. Ще у XVIII столітті московія перейняла не лише назву, але й наратив про цивілізаційну православну спадковість. Саме тому окрема державність в Києві несе загрозу всьому кремлівському міфу про «велику російську державу».
Наша самостійність з прозахідними прагненнями і окремою від московії історією є спростуванням імперських міфів. Без них кремль — це лише симбіоз руської периферії, ординських традицій і культу смерті з небіжчиком на головній площі та під червоним прапором.
З іншого боку, в Україні також звучать заперечення історичної спадкоємності з Київською Руссю, мовляв, сучасна українська нація не має тотожності з тією середньовічною державою. Проте якщо оцінювати Середньовіччя з позиції сучасної державності й наявності політичної нації, то ми не знайдемо задовільної тотожності сучасних націй з їх середньовічним відповідником. Можна багато сперечатися про доцільність назви «Київська Русь», проте заперечення коріння нашої державності є симптомом меншовартості і навіяної недостойності.
А доки тривають історичні суперечки захищений від можливих пошкоджень пам’ятник Володимиру Великому, як і раніше, стоїть над Дніпром. Тут колись хрестили киян, тут розбудовувалася столиця східнослов’янського православ’я і тут сучасна московія зламала зуби в черговій спробі відібрати нашу історію і свободу.
