18 липня 1504 року народився Генріх Буллінгер, відомий швейцарський реформатор, соратник Ульріха Цвінглі і продовжувач його справи в Цюріху.
Саме з диспутів Буллінгера і Цвінглі на релігійні питання почалася реформація в Бернському кантоні. Буллінгер став керівником Німецько-реформатської церкви і одним з основних авторів 1-го Гельветського (2-го Базельського) сповідання віри 1536 року і 2-го Гельветського сповідання віри 1566 року, які знайшли майже всезагальне визнання. У 1543 році він видав твори Цвінглі.
Буллінгер залишив після себе величезну епістолярну спадщину – понад 12 тис. листів до різних впливових осіб, серед яких королі Англії і Франції. Близько 300 аркушів налічує листування з Жаном Кальвіном з приводу різних теологічних питаннях.
Генріх Буллінгер відомий і своїми зв’язками з реформаторами в ВКЛ. Микола Радзивілл Чорний вів переписку з ним, а швейцарський реформатор присвятив Радзивіллу свої проповіді про чисте, не заражене єресями вчення, тексти яких зберігаються в Цюріху.
Симон Будний з Клецька послав 18.04.1563р. лист до Г. Буллінгера, де розповідав про початок реформаторського руху в ВКЛ, а пізніше відправив на відгук в Цюріх до Буллінгера свій теологічний трактат «Про сходження Святого Духа», цей рукопис до сих пір зберігається в Цюріхському державному архіві.
У 1564 році племінник Миколи Чорного – Ян Кішка, який навчався в Базелі, переїхав на навчання до Цюріха до Буллінгера, проте останній не знайшов соратника в особі Кішки, так як той, всупереч повчанням реформатора, перейшов на сторону антитринітаріїв.
З фонду Астафея Воловича 1559 року в ВКЛ вийшов переклад твору Г. Буллінгера «Про істинне прийняття тіла і крові Ісуса Христа». Таким чином, славний реформатор приєднався не тільки до оновлення своєї країни, а й Реформації в Великому князівстві Литовському.
