1 cічня 1484 року в селі Вільдхауз, у графстві Тогенбург кантона Санкт-Гален народився швейцарський реформатор церкви Ульріх Цвінґлі. Будучи католицьким священиком, він майже одночасно із Мартіном Лютером закликав церкву до змін.
Його реформаційне служіння почалося з Великодня 9 березня 1522 року, коли швейцарський реформатор поставив під сумнів деякі небіблійні аспекти вчення костелу щодо посту. З цього протесту розпочалася Реформація у Швейцарії.
Далі Цвінґлі зі своїми однодумцями почали вимагати відміни целібату священиків, який також не мав підґрунтя в Писанні. Відповідаючи на критику Риму, реформатор звинуватив керівництво католицької церкви в корупції. 3 січня 1523 року громадянський уряд Цюріха організував громадські обговорення суперечливих питань. Відбулися три цюрихські диспути.
Вже за підсумками першого з них міський уряд дозволив Цвінґлі і надалі проповідувати в місті, а від інших проповідників зажадав у всьому триматися Святого Письма. На останніх двох диспутах також обговорювалися питання відповідності Писанню вшанування святих і ікон, символічної або реальної присутності Христа в хліболаманні, хрещення дітей і дорослих та ін.
Дебати за участю Цвінґлі відбувалися не тільки з представниками цивільної влади і католицької церкви, а й багатьма іншими реформаторами, що сприяло більш активному пошуку істини.
Не всі погляди Цвінґлі були визнані іншими реформаторами, але багато з його ідей стали частиною загальноєвангельського вчення.
У 1527-1529 рр. завдяки виступам Цвінґлі і його однодумців, Реформація поширилася на кілька інших кантонів Швейцарії. У 1529-1531 рр. вони були змушені захищати своє право на віру зі зброєю в руках.
У віці 47 років Ульріх Цьвінглі загинув на полі бою, борючись за незалежність свого кантону.
Сьогодні Ульріх Цвінґлі вважається одним з головних реформаторів Швейцарії. Значним чином саме він почав процес реформування церкви і суспільства в ряді кантонів країни, давши поштовх подальшій теологічній дискусії і боротьби швейцарських кантонів за свій суверенітет і право на свободу віри. Розквіт Швейцарії і сьогоднішнє її благополуччя залишаються багато в чому незабутньою спадщиною Реформації.
