28 жовтня 1914 року Українські Січові Стрільці здобули велику перемогу над московським військом поблизу міста Сколе. Ця битва стала демонстрацією сили українців та можливості успішної побудови військових підрозділів за національною ознакою.
Після початку Першої світової війни на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, вперше з XVIII століття було сформовано військовий підрозділ за національною ознакою, який був своєрідним початком відродження української військової традиції. У формуванні УСС центральне місце належало військовому товариству «Січові стрільці» (утворене з ініціативи українських діячів Галичини у березні 1913 року) та іншим молодіжним і спортивним організаціям.
Військовий підрозділ сформували в складі австро-угорської армії з активної молоді Галичини. Перед початком осінніх боїв вони отримали благословіння і освячення знамен від митрополита УГКЦ Андрея Шептицького.Після утворення корпусу Січових Стрільців українці отримали нагоду здобути військовий досвід, який у майбутньому дуже допоміг в процесі боротьби за українську самостійність.
Восени 1914 року в Карпатах розгортаються активні бойові дії між арміями Австрійської та Російської імперій. Станом на початок жовтня остання мала на меті знищення 55-ї Австро-угорської дивізії у складі якої і перебували січові стрільці. Українському підрозділу було долучено відновити контроль над горою Комарницькою та горою Ключ (біля міста Сколе).
Вирішальний бій розпочався із операції російської армії, яка вночі напала на табір січових стрільців на горі Ключ. Січовим стрільцям вдалося не лише відбити напад, але й розбити російський гарнізон. Внаслідок нічного нападу і подальшого бою 13 стрільців загинуло і ще 14 було поранено. Серед поранених був і сотник Стропоський (який помер наступної весни), але противник зазнав значно більших втрат. В результаті цієї перемоги вже наступного дня, 29 жовтня, вдалося взяти стратегічні висоти, закріпитися на гірському масиві та захопити окопи російських солдатів.
Перша світова війна та участь в ній українців недопредставлені в публічному просторі. Причина цього криється в радянській історіографії, адже «великою війною» в СРСР вважали тільки Другу світову, а перша вважалася імперіалістичною. Однак саме історія Українських Січових Стрільців є важливою для пам’яті про джерела відродження українського війська в ХХ столітті.Чимало видатних військових діячів часів УНР та учасників українського підпілля 1940-х розпочинали свою боротьбу саме із рядів Українських Січових Стрільців.
