Цього дня згадуємо велику перемогу майже пів тисячолітньої давнини — битву під Оршею. 8 вересня 1514 року литовсько-руське військо на чолі з Костянтином Івановичем Острозьким розбило армію Московського князівства.
На межі XV-XVI століть Велике князівство литовське мало довготривалий конфлікт з Москвою. Обидві держави претендували на включення всіх руських земель та домінування у Східній Європі.
Передумовою великої битви став поступовий наступ московського князя Василя ІІІ на Захід та захоплення Смоленської фортеці наприкінці серпня 1514-го. Ця агресія спонукала литовських, польських та руських князів зібрати військо і якнайшвидше дати відсіч агресору. Частина шляхетських полків ще в серпні об‘єдналися під керівництвом короля Сигізмунда І. До нього приєднався князь Острозький Костянтин Іванович із кількома волинськими і подільськими полками, який власне й очолив збірне військо. У вирішальній битві проти Московщини взяли участь литовці, русичі, поляки, татари, серби, угорці, німці.
Московське військо в тій битві очолив воєвода Іван Челяднін. Перед походом на Захід їх сили зміцнилися завдяки підтримці данців і Ганзи, які допомогли з розбудовою війська (особливо підтримали артилерією). Сили Московії налічували близько 12 000 воїнів (хоча король Сигізмунд писав про три десятки тисяч).
В ніч на 8 вересня русько-литовська армія переправилася через Дніпро поблизу Орші завдяки швидко спорудженим мостам. Доки вони готувалися до контратаки, московити намагалися відтіснити їх від мостів, щоб зупинити переправу.
Військо ВКЛ успішно відбивало атаки і вже до опівдня перевага була на їх боці. Тоді руська й литовська кіннота провела успішний тактичний хід: імітувавши відступ, вони заманили московські передові загони в зону зручної атаки для артилерії. Це стало несподіванкою для Челядіна, у війську якого почалася паніка і нескоординований відступ, коли стало зрозуміло про швидку поразку і правого, і лівого флангів. В цей час резервні литовські загони пішли в наступ та разом із основними силами погнали московитів на Схід.
Погоня тривала аж до вечора. Польські гусари гнали залишки армії Челядіна аж до Смоленська. Сам московський воєвода разом із ще десятком полководців потрапили у полон.
Битва під Оршею — це грандіозна перемога збірного війська, очолюваного одним із найвидатніших руських полководців. Після розгрому московитів, слава про Костянтина Острозького поширилася всією Європою, а нині ми згадуємо цю перемогу як спільний європейський успіх в боротьбі з московською агресією.
