Цього дня 1649 року була видана Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську, більш відома як Зборівський договір. Цим документом підводилися підсумки першої фази Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Розгортання війни в 1648-1649 роках було, безумовно, успішним для козаків. Початок Хмельниччини став грандіозним піднесенням козацького впливу і продемонстрував здатність українців протистояти польській армії.
Збаразько-Зборівська кампанія завершилася зміцненням позицій козацтва і закріпленням своїх перемог через особливий юридичний статус частини земель Речі Посполитої. Хоча отримані права були результатом кровопролитної війни, однак закріплені були не угодою рівносильних сторін, але жалуваною грамотою від короля.
Проте вже на першому етапі військових дій стали помітні серйозні проблеми у співпраці із союзниками, які повторювалися в майбутньому. Кримський хан тричі зраджував Хмельницького (спочатку під Зборовом у 1949, а пізніше і під Берестейчком (1651) та Жванцем (1653). Проявилася і певна непостійність селян, які лише тимчасово приєднувалися до військових дій.
За умовами Зборівського договору остаточно оформилася нова українська козацька держава – Військо Запорозьке. Вона включала землі трьох воєводств Речі Посполитої: Київського, Брацлавського і Чернігівського. На цих територія влада мала належати гетьманові, а військам Речі Посполитої заборонялося тут розміщуватися.
Договір накладав деякі обмеження і на запорожців. Так, реєстр козаків, які мали право перебувати на Січі обмежувався 40 000, а всі, хто не увійшов до реєстру були зобов‘язані повернутися до своїх панів. Разом з цим, король проголошував амністію для всіх учасників війни.
Не останнє значення в перемовинах належало релігійним питанням. Згідно із Зборівським договором, всі ключові державні посади Війська Запорозького мали право обіймати лише православні. Також цим документом відновлювалася Київська митрополія, а троє православних ієрархів мали увійти до сейму Речі Посполитої.
Зборівський договір поклав початок формуванню української козацької держави. Хоча ані польський король, ані Богдан Хмельницький не вважали його своєю перемогою (для українців була болючою втрата Волині та Поділля), однак положення документа легалізовували прагнення козацтва до побудови своєї держави.
