5 березня 1871 року народилася одна з найвідоміших європейських комуністок Роза Люксембург. Вона була частиною того кістяка комунізму, який намагався диктувати свій ультралівий порядок денний Європі на початку ХХ століття.
Роза Люксембург народилася у Польщі в єврейській нерелігійній родині. Вона отримала хорошу освіту і вже в студентські роки долучається до підпільних марксистських спільнот. Хоча її активістська діяльність на ранніх етапах була тісно пов’язана з польським визвольним рухом, але досить швидко Роза починає ігнорувати питання національного визволення, бо вважала, що воно є неможливим без повалення капіталізму.
Ідеї Карла Маркса дуже потужно вплинули на світогляд молодої жінки і вона присвятила своє життя втіленню його теорії в практику. Роза активно долучається до соціалістичного руху і відразу стає частиною його ультралівого крила, а також однією з найвідоміших європейських феміністок. Її погляди на сім’ю і міжстатеві відносини відповідали марксистському вченню про емансипацію жінок в контексті класової боротьби, а тому фемінізм не можливо відділити від марксизму.
Діяльність Рози Люксембург і її однодумців була потенційно небезпечною для багатьох урядів, а особливо для окупованої росіянами Польщі, тому вона на деякий час переїжджає до Швейцарії, а пізніше остаточно залишається в Німеччині. Там її суспільно-політична діяльність зосереджується на партійній боротьбі, викладацькій діяльності і постійному протистоянні в лівому таборі між соціалістами та комуністами. Люксембург знайомиться з багатьма впливовими ультралівими діячами, як-от Едуард Бернштейн, Клара Цеткін, Карл Каутський, Карл Лібкнехт та інші.
Роза Люксембург була в центрі подій майже всіх етапів нестабільності Німеччини 1910-х, а також однією з тих ультралівих, хто наївно сподівався на масове ігнорування війни широкими народними масами. Вони очікували, що європейський пролетаріат, відчуваючи солідарність з робітниками ворогуючих країн, не піде на війну, а тому закликали їх до саботажу, за що ряди їх противників тільки росли. Заклики до саботажу й певне «інформаційне шкідництво» стали причиною тимчасового засудження Рози Люксембург і Карла Лібкнехта у в’язниці Бреслау.
Ставлення Рози до Жовтневого перевороту було неоднозначним. З одного боку, вона позитивно оцінила підняття російського більшовизму для «припинення імперіалістичної світової війни на додаток до боротьби з імперіалістичною буржуазією». Але з іншого боку, вже в перші роки критикувала російських комуністів за бюрократизацію та певну жорстку ієрархічність партійних структур. Звичайно, це не означає, що вона була противником Жовтневого перевороту, хоча постійно стверджувала, що російська комуністична революція не буде повноційною без німецької.
В 1918 році Люксембург звільнено і вона активно долучається до планування і підготовки Німецької листопадової революції. Соціалісти й комуністи намагалися по-максимуму використати народне невдоволення і взяти владу силою у період революційного міжвладдя. Як і Лібкнехт, Люксембург підтримала спробу насильницького путчу, а тому швидко потрапили в поле зору бійців популярних тоді фрайкорів від рук яких вони й загинули в січні 1919 року.
