Рівно 30 років тому в Криму відбувся референдум про відновлення автономного статусу в межах УРСР. Сьогодні мало хто згадає про цю подію, але він заклав основи кримського автономізму, а пізніше і сепаратизму.
Правовий статус Криму в складі Радянського Союзу неодноразово змінювався. В 1921 році на території колишньої Таврійської губернії з дозволу Володимира Леніна була утворена Кримська автономна радянська соціалістична республіка, яка пізніше в такому статусі увійшла до складу Радянського Союзу.
Серйозні зміни відбулися в 1990-х, коли півострів відійшов до складу УРСР. Щоправда, тут варто пам’ятати, що Крим був аж ніяк не подарований, а обміняний на частину етнічних українських земель на Донбасі, а зміна підпорядкування півострова була скоріше тягарем для України, ніж здобутком.
В роки «перебудови» московська влада погодилася на безпрецедентний в Радянському Союзі крок – проведення референдуму щодо визначення статусу окремої адміністративної одиниці. Наприкінці 1989 року радянське керівництво санкціонувало референдум в Кримській області УРСР щодо відновлення/не відновлення регіональної самостійності. Чим пояснювалася потреба в автономії? Відмінним від великої України етнічним складом та фактом існування такої автономії раніше.
Референдум відбувся 20 січня, його учасниками стали майже півтора мільйона кримчан. Це відповідало 81,4% повнолітнього населення, з яких 93% підтримали повернення автономії. Для реалізації волевиявлення кримчан Верховна Рада УРСР ухвалила відповідний закон про автономний статус.
Чинним він був недовго. Після серпневих подій 1991-го та проголошення незалежності України на 1 грудня був запланований новий референдум про підтримку населення рішення Верховної Ради. Тоді 54% кримчан підтримали незалежність України і півострів увійшов до складу нової держави в статусі області.
Однак з 1991 року частина кримчан, яка послідовно орієнтувалася на Росію, не полишила спроби зміни статусу Криму. Вже у травні 1992 року місцева влада ухвалює «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим», розцінений як акт сепаратизму та скасований як неконституційний. Спроба змінити статус Криму повторилася через два роки, але в підсумку півострів залишився в складі України у статусі автономії, а місту Севастополь надано статус міста державного значення.
Потенційні сепаратистські настрої зберігалися в Криму протягом всієї історії незалежної України, однак анексія у 2014 році стала можливою лише за участі російських військ, які де-факто захопили АРК наприкінці лютого та забезпечили проведення незаконного референдуму. Генеральна Асамблея ООН навесні 2014 року ухвалила резолюцію із засудженням дій РФ та підтримала територіальну цілісність України. Частиною Росії Крим визнали тільки держави-сателіти Росії та деякі колишні партнери СРСР. Сьогодні півострів все ще окуповано Росією, яка проводить особливу демографічну політику, направлену на збільшення частки етнічних росіян.
