28 травня 1565 року не стало основного опікуна Реформації у Великому Князівстві Литовському князя Миколи Радзивілла Чорного.
Його смерть стала великою втратою, бо ця посвячена Богу і впливова в державі людина зуміла повністю змінити свою країну за ті дванадцять років життя, які Господь виділив йому після навернення.
Про свій перехід в кальвінізм князь оголосив в 1553 році і відразу ж заснував перші євангельські собори у Вільно і Бресті, а також першу друкарню. З Брестської друкарні Радзивілла вийшли багато важливих книг – Брестський катехізис, Брестський канціонал (перший друкований нотний збірник “Пісні похвал Божественних”) і знаменитий шедевр тодішнього друкарства – Брестська Біблія, перший повний переклад Письма на польську мову з оригінальних мов.
Не минуло й десяти років як Несвіжська друкарня Радзивілла продовжила справу розширення євангельського вчення – в ній Симоном Будним був надрукований перший білоруськомовний катехізис. У всіх великих володіннях Радзивілла організовувалися собори і школи, запрошувалися євангельські проповідники і розширювалося Слово Боже.
Незабаром, дивлячись на канцлера, і інші магнати і шляхта масово почали приймати євангельську віру, так що вже в 1560-их рр. більшість сенату Великого Князівства Литовського становили протестанти.
Під впливом Миколи Радзивілла і за сприяння одновірців в 1563 році був прийнятий Віленський привілей, який зрівняв у правах всю християнську знать незалежно від віросповідання – це був значний крок вперед в релігійній терпимості.
Під керівництвом Радзивілла відбувалися значні реформи – аграрна 1557 року (Волочна поміра); судова, яка розширювала незалежність суду; метрична і грошова, які облаштовували сферу грошово-торгових відносин; адміністративно-територіальна, яка вводила новий розділ земель ВКЛ – воєводства.
При дворі славного магната знаходили притулок багато митців – Кипріян Базилік, славний музикант і друкар, керував Радзивіллівскою капелою; Симон Будний з Матвієм Кавячинським займалися видавничою справою в Несвіжі, а Бернард Воєвудка зі Станіславом Мурмеліусом – в Бресті. За сприяння Радзивілла і за його гроші багато литвинів здобуло освіту в Європі, серед них був майбутній канцлер Лев Сапега, який виховувався при дворі Радзивілла Чорного, а пізніше навчався в протестантському Лейпцигському університеті.
Вся діяльність Миколи Радзивілла Чорного після навернення була направлена на Реформацію Великого Князівства Литовського. Своє покликання він бачив в тому, щоб правду Божого Письма дізналися як прості люди, так і еліта суспільства – знать, магнати і королі. У посвяті Радзивіллівської Біблії Сигізмунду II Августу Микола Радзивілл звертався до великого князя з проханням цю книгу читати і керувати державою відповідно до тих принципів, які в ній містилися.
Радзивілл Чорний займав чітко незалежну і патріотичну позицію, відстоюючи незалежність Великого Князівства Литовського. Тому при його житті поляки не змогли нав’язати литвинам унію на нерівноправних умовах. Завдяки його дипломатичному таланту до Великого Князівства Литовського добровільно приєдналися Інфлянти. Князь вів особисту переписку з деякими європейськими реформаторами. Сам Жан Кальвін присвятив Миколі Радзівіллу Чорному один зі своїх коментарів до Нового Заповіту.
Завдяки Радзивілу Велике Князівство Литовське менш ніж за десятиліття стало країною Реформації, але, на жаль, його смерть призвела до втрати впливового лідера і поступового згасання євангельської віри в нашій країні. Хоча сама справа Реформації, розпочата Радзивіллом не зникла, і сьогодні багато білорусів, українців, поляків і литовців сповідують ту ж євангельську віру, яка ґрунтується на Біблії.
