В ці серпневі дні ми згадуємо події у Варшаві 1920 року. 100 років тому відбувалася вирішальна битва між польськими та більшовицькими військами, в підсумку якої Польща змогла відстояти незалежність та не допустити комуністичного панування. З 13 до 25 серпня тривала Варшавська битва, яка завершилася розгромом більшовицької армії та крахом планів комуністів здійснити світову революцію.
Після Першої світової війни поляки отримали шанс на відродження своєї держави та можливість повернути суверенітет, якого не мали ще з часів поділів у XVIII столітті. Однак завдання це було непросте, адже їм довелося протистояти своїм сусідам як на Сході, так і на Заході. Станом на початок 1920 року найбільша загроза для Польщі очікувалася зі Сходу від Червоної Армії, яка в квітні того ж року розпочала черговий наступ на Україну й Білорусь.
В цих умовах Ленін розробив дуже оптимістичні плани походу комуністів на Захід, а тому розглядав Польщу лише як проміжний етап в поході на Німеччину для здійснення там грандіозної більшовицької революції, що без підтримки Червоної армії здійснити було не можливо.
Загроза радянської інтервенції підштовхнула Польщу до пошуку союзників. Ними стали українці, які також боролися проти червоного наступу. Попри давні суперечності між українцями та поляками, обом сторонам вдалося досягти згоди. В результаті перемовин Юзефа Пілсудського і Директорії УНР у квітні 1920 року Польща та УНР уклали Варшавський договір і виступили спільним фронтом проти більшовицького агресора.
У квітні-травні 1920 року об’єднаній армії вдалося відтіснити більшовиків на Схід та зайняти значну частину Правобережжя, включно з Києвом. За кілька тижнів розпочався радянський контрнаступ. На початку червня кінна армія під командуванням Будьонного прорвала польсько-українську оборону та рушила на Захід (у двох напрямках — варшавському та львівському). Вже в липні Червона Армія ступила на територію Польщі, що супроводжувалося швидким створенням революційного комітету та підготовкою до більшовицької революції в Польщі.
На початку серпня більшовицькі війська під командуванням Михайла Тухачевського підійшла до Варшави. З 13 до 25 серпня тривала масштабна битва, яка увійшла в історію під назвою «Диво на Віслі». Більшовики очікували швидкої перемоги, проте польська оборона на північному напрямку під командуванням Юзефа Галлера виявилася потужнішою і вже 16 серпня поляки пішли з південної сторони Варшави в контрнаступ, який очолив безпосередньо Юзеф Пілсудський. Польським та українським військам вдалося прорвати лівий фланг противника і розгромити його з тилу.
Більшовикам довелося хаотично відступати. Після розгрому під Варшавою вони намагалися зміцнити свої позиції за рахунок армії Будьонного, яка вирушила на допомогу з львівського напрмку та мала рухатися на Північ. Однак вдала оборона Замостя, яке знаходилося на її шляху, унеможливила підхід підкріплення. В наступні тижні польсько-українські війська відтісняли Червону Армію на Схід аж до Збруча.
В жовтні обидві сторони оголосили перемир’я, а 18 березня 1921 року підписали Ризький мирний договір. За його умовами Польща отримала землі, якими володіла до третього поділу, а кордон встановлювався частково на Схід від лінії Керзона.
Завдяки співпраці Польщі та УНР вдалося зупинити просування більшовизму на Захід. Варшавська битва стала вироком для світової комуністичної революції. Влада більшовиків станом на 1920 рік обмежувалася лише частиною земель, якими вони планували володіти. І хоча ми знаємо подальшу долю цих земель на Захід від Збруча після Другої світової війни, проте поразка комуністів у 1920 мала колосальний вплив на становище в Європі, а тому Варшавська битва є однією з вирішальних в історії минулого століття.
