Іспанський флот був розбитий штормом під час конфлікту між Англією та Іспанією, в якому було чітко виражене релігійне підґрунтя. Відносини між католицькою Іспанією та протестантською Англією були неприязними протягом значного періоду часу, що в кінцевому рахунку призвело до спалаху англо-іспанської війни 1585 року.
Імпульсом для початку відкритого протистояння стала англійська підтримка голландських протестантських Об’єднаних провінцій у 8-річній війни. Голландці протистояли Іспанії, а для запобігання подальшої підтримки англійців, іспанський король Філіп II спланував вторгнення до Англії. 29 липня 1587 року він отримав папську владу для скидання Єлизавети та заміщення її на престолі Англії будь-ким, хто йому буде до вподоби.
Армада складалася з близько 130 кораблів, 8 000 матросів та 18 000 солдатів, 1500 одиниць латунних знарядь та 1000 залізних рушниць. Іспанська імперія в цей час була однією з найбагатших і наймогутніших у світі. Англія у порівнянні з нею була значно слабшою, як в економічному, так і в військовому відношенні, і з тих пір, як вона стала протестантською, на континенті не вистачало потужних союзників.
Королева Єлизавета склала текст заступницької молитви, яка повинна була читатися в церквах. На медалях, які потім зображували події тих часів, на одній стороні був зображений розбитий іспанський корабель, а на іншій – люди, які на колінах моляться до Бога. Англійський флот гідно стояв у битві проти іспанської армади, проте остаточну поразку сили короля Філіпа ІІ зазнали через погодні умови. Спочатку вітер погнав іспанські кораблі на північ, вздовж східного узбережжя Англії, а потім, коли командування флоту вирішило припинити операцію та повернутися в Іспанію, вони потрапили у шторм, який винищив значну частину кораблів та особового складу. Було втрачено понад 50 кораблів, і армада перестала бути ефективною. Кораблі, які повернулися до Іспанії, були у поганому стані, а їхні екіпажі послаблені і хворіли від довгої подорожі.
Згодом вітер, який тоді сприяв перемозі Англії назвали протестантським, адже вважали, що саме це було відповіддю Бога на молитви та ознакою Його прихильності до протестантської країни. На найбільш відомих медалях того часу було написано: «Flavit Jehovah et Dissipati Sunt», що в перекладі означає «Ієгова подув Своїм вітром, і вони розсіялися».
