Шість років тому луганські бойовики збили український літак ІЛ-76. На борту перебували 49 осіб, всі вони загинули.
Від початку антитерористичної операції аеропорти були стратегічними об’єктами контроль над якими давав стороні конфлікту перевагу в логістиці. Українські військові ще з весни утримували аеропорти Донецька й Луганська, які стали важливими об’єктами на лінії фронту. Однак територія біля аеропорту частково контролювалася бойовиками, які, маючи зенітно-ракетні комплекси, стали серйозною загрозою для повітряного сполучення (а саме авіацією доправлялися десантники на лінію фронту).
До двох десятків рейсів зробили українські літаки в Луганський аеропорт, але саме виліт десантників 25-ої повітряно-десантної бригади став фатальним. Вночі 14 червня трьома літаками планувалося переправити десантників. Перший рейс вдало приземлився, однак другий літак збили проросійські бойовики, що призвело до загибелі майже півсотні людей.
Росія відреагувала на подію в традиційному для гібридної війни стилі, звинувативши в трагедії українських військових (хоча самі ж бойовики так званої “ЛНР” пізніше визнали за собою збиття літака). Потім пропагандистські медіа поширювали фейк про розстріл львівськими десантниками дніпропетровських (бо ніби останні хотіли воювати на боці сепаратистів) та збитий пустий літак.
Ці фантастичні теорії були спростовані в ході розслідування катастрофи. Так, було виявлено, що ІЛ-76 збили з ПЗРК «Ігла» з боку території, що контролювалася сепаратистами. Бойовики випустили 2 ракети. В літак влучила остання, після чого вони обстріляли його з кулемета.
Жертвами катастрофи стали військові з восьми областей. Ця трагедія стала однією з найбільших втрат літа 2014. Наступний день, 15 червня президент оголосив днем жалоби, а звістка про масову загибель десантників неабияк обурила суспільство. Під вечір 14 червня біля російського посольства у Києві зібралися переважно жителі столиці на акцію протесту. Мітинг був спонтанним як форма обурення діями Росії, яка і стояла за утворенням псевдореспублік на Донбасі та координацією дій бойовиків.
Російсько-українська війна продовжується і сьогодні. Хоча новини з передової вже не кілька років як перестали бути об’єктом відстежування більшості, однак це не означає, що війна припинилася. Бойовики продовжують вбивати наших солдат, а інформація про нові обстріли надходить чи не щодня.
Війна розтягнулася на понад 6 років. За цей період внаслідок російської агресії загинули близько 13 тисяч людей і наразі не відомо, коли це скінчиться. Тисячі вояків поклали свої життя за майбутнє України, стали захистити рідну землю, коли наша оборона трималася на ентузіазмі десантників і добровольців. Подвиг наших солдатів не можна забути, а найкращою шаною їх буде наш внесок в побудову сильної і незалежної України.
