Сьогодні в Україні відзначається День слов’янської писемності. Це свято пов’язане з постатями двох християнських діячів – Кирила й Мефодія, які стали видатними євангелістами, просвітниками та авторами нової системи писемності, створеної для слов’ян.
Кирило і Мефодій були братами з Фессалоніки, які мали болгарське походження. Обидва здобули чудову освіту. Кирило деякий час працював бібліотекарем та навіть дипломатом при візантійському дворі, а Мефодій хотів піти шляхом свого батька і будувати військову кар’єру, однак згодом розчарувався в цій справі та вирішив стати монахом.
Згодом обидва брати долучилися до активної просвітницької та євангелізаційної діяльності. Кирило з допомогою брата Мефодія та учнів, склав слов’янську абетку і переклав з грецької на болгарську мову основні книги, що використовувалися під час богослужіння: Євангеліє, Апостол і Псалтир.
У 862 році їх запросили до Моравії, де брати мали поширити християнське вчення зрозумілою мовою. Згідно з переданнями, їхня місія в тих землях тривала три роки і за цей час Кирило й Мефодій переклали чимало християнської літератури з грецької мови на народну старослов’янську. Їхня діяльність сприяла не лише популяризації християнства в регіоні, але й перетворення нової релігії на ознаку цивілізованості й освіченості в регіоні. Прикладом такого впливу можна назвати хрещення Болгарії у 864 році князем Борисом І.
Переклади книг Святого Писання на старослов’янську мову та створення для неї окремої писемності викликали непорозуміння з Римом. Ріс у тім, що самостійний переклад біблійних текстів народною мовою сприймався на той час як єресь. Саме тому Кирило та Мефодій були викликані до Риму для отримання роз’яснень. Врешті-решт, папа Адріан ІІ таки дав дозвіл на поширення релігійних текстів слов’янською мовою.
Кирилу й Мефодію належить авторство двох систем писемності, поширених пізніше і на руських землях,- глаголиці й кирилиці. Обидві прийшли до нас після хрещення Русі Володимиром та приєднання великих просторів Східної Європи до християнського світу. І Володимир, і Ярослав активно насаджували християнство (хоча часто цей процес не був достатньо глибоким), використовуючи культурні здобутки інших православних держав (зокрема Болгарії та Візантії).
Завдяки простішому написанню кирилиця стала більш поширеною на Русі. Ця система писемності лягла в основу сучасного кириличного письма (яке Ви і зараз читаєте), поширеного в Східній Європі та частково Азії. Для України кирилиця має особливе значення, бо широке її поширення серед східних слов’ян завдячує саме Києву як центру руської (не плутати з російською) культури.
Кирило і Мефодій є видатними особистостями в нашій історії, просвітниками, які принесли Слово Боже і на наші терени. Ці два брати неабияк вплинули і на розвиток української мови та писемності. Недарма на їх честь була названа одна з перших організацій, що відстоювала нашу мову, свободу та культурну окремішність – Кирило-Мефодіївське братство, учасником якого був і Тарас Шевченко.
