У XVIII столітті батьки-засновники США заклали міцні християнські демократичні фундаменти молодої держави, які важко остаточно зруйнувати навіть дуже лівим політикам сьогодення. Сполучені Штати Америки цього періоду стали втіленням мрії багатьох переселенців, які хотіли за океаном побудувати нову державу без європейського монархічного бекграунду.
Цей день є гарною нагодою згадати їх досвід і замислитися над деякими традиціями, що складися в українському політикумі. 30 квітня 1789 року в США обрано першого президента. Ним став Джордж Вашингтон – віргінський плантатор і головнокомандувач Континентальної армії.
Вашингтон був особливою людиною в американській історії. Перший президент не проводив грандіозну передвиборчу кампанію, не влаштовував запеклу боротьбу за президентське крісло. Натомість державницький і військовий досвід Вашингтона гарантували йому високий рейтинг. Ще до обрання президентом він нажив собі хорошої слави: скликав Континентальний Конгрес, керував збройними силами у Війні за незалежність, активно долучився до написання Конституції. Вашингтон мав безпрецедентну підтримку народу: він був єдиним президентом, що отримав 100% голосів виборців.
Як перший президент, він мав особливу місію закріпити в країні республіканський лад та прищепити повагу народу до Конституції і її принципів. Вашингтон був талановитим управлінцем. Він оточив себе досвідченими й обдарованими людьми, що були спеціалістами в своїх галузях. Перший президент вирізнявся політичною стриманістю, співпрацею з Конгресом; не брав участь у політичних інтригах і змовах.
Виборці оцінили високий професіоналізм Вашингтона і 1792 року переобирають його на другий термін. Висока підтримка президента протягом його другої каденції могла забезпечити впевнену перемогу і втретє чи гарантувати пожиттєве правління, однак Джордж Вашингтон відмовився, чим заклав демократичну традицію не переобиратися на третій термін. Після третього президентського терміну Франкліна Рузвельта неформальна політична традиція обмеження в два терміни була закріплена в Конституції.
Джордж Вашингтон був державником, який високо цінував духовні аспекти побудови республіки. Він сам був людиною глибоковіруючою (щодня проводячи час в молитві та за читанням Слова Божого) і закликав інших до молитви. Всупереч поширеному тоді деїзму (вірі у те, що Бог створив світ, але не втручається в його подальшу долю) Вашингтон був переконаний у керівництві Бога над історією. Усвідомлюючи різне походження й поліконфесійність Сполучених Штатів, президент сприяв свободі віросповідання і навіть сам відвідував церковні служіння різних конфесій, демонструючи повагу до різних християнських спільнот.
В своєму прощальному посланні Вашингтон висловив підтримку федеральній системі управління, попросив вибачення перед Богом і народом за свої помилки, а також наголосив на важливості християнства для Америки: “Релігія та мораль є неодмінною опорою республіки”. В 1797 році він вийшов на пенсію і до кінця життя жив у рідній Віргінії, де вів господарство на численних плантаціях.
Вашингтон – це не просто перший американський президент, а людина, що своїм прикладом заклала основні принципи цього інституту. З його каденції бере початок американська демократична традиція. Відмовившись бути пожиттєвим правителем, Джордж Вашингтон продемонстрував відмінність республіканських цінностей змінності й розділення влади від європейських монархічних традицій.
