18 квітня 1521 року Мартін Лютер вдруге з’явився на Вормському соборі, щоб відповісти на вимогу папської курії відректися своїх книг і поглядів, які в них викладені.
Саме в цей час Мартін Лютер виголосив свої знамениті слова, що поки він не буде переконаний в помилковості своїх поглядів на підставі Слова Божого, він відмовляється відрікатися своїх тез, так як його совість знаходиться в полоні у Слова Божого й інша відповідь суперечила б його совісті і волі Бога. За традицією, він додав: “На цьому стою і не можу інакше!”
Це доленосне рішення Лютера – залишатися вірним Слову Божому, не дивлячись на загрозу смертної кари, відгукнулося в серцях багатьох його шанувальників і проклало подальший шлях для розширення Реформації церкви і суспільства.
