У 2014 році, коли Росія окупувала Крим та почала війну на сході України, багато церков прокинулись в новій реальності. Ця реальність вимагала швидкої адаптації служіння на потреби воєнного часу та допомогу людям. Так з’явився «Капеланський батальйон Маріуполь», служіння «Церкви добрих змін» пастора Геннадія Мохненка. Якими є особливості цього служіння?
Ким є військовий капелан і чому це служіння несе ризики для життя?
«Хто такий військовий капелан?» – питаю пастора Геннадія Мохненка.
«Хто? Служитель під час війни!»
Фото зі сторінки пастора Г. Мохненка.
Майже щоранку о 8:30 служителі капеланського батальйону збираються разом, аби помолитись та обговорити новий день. Вони розуміють, що обране служіння є ризикованим та небезпечним, проте між капеланами існує негласна домовленість, що якщо тобі страшно — ти можеш піти.
«Були люди, які кидали капеланську службу – це вільна справа, – коментує служитель батальйону, Андрій Дудін, – Навіть, коли ми їхали на передній край, мені говорили: “Друже, якщо хочеш, ти можеш лишитись, маєш право, бо це твоє життя і кожен робить вибір сам”».
А ризиків подібне служіння має чимало. Потрібно добре знати дорогу, щоб не наїхати на міни, вміти керувати транспортом під обстрілами (часом спрямованих на машини капеланів), вже не кажучи про моральні травми свідчення багатьох смертей та вислуховування людей, які горюють за загиблими родичами. «Вчора один російський снаряд трохи не долетів, другий трохи перелетів, – написав 22 травня на своїй сторінці пастор Мохненко, – потім один упав праворуч від нас, інший ліворуч. І так тричі! Коротко кажучи, росіяни мене тричі перехрестили! Сприймаю це, як благословіння на контрнаступ».
Андрій Дудін та інші служителі. Фото зі сторінки пастора Г. Мохненка.
Мені говорили: «Друже, якщо хочеш, ти можеш лишитись, маєш право, бо це твоє життя і кожен робить вибір сам».
Для того, щоб стати капеланом цього батальйону, потрібно, щоб людина була членом церкви, пастором домашньої групи чи просто пастором, з міцними християнськими принципами. Очікується, що вона вмітиме підтримати цивільних та військових, з якими зустрінеться, навіть в стресових обставинах. Тому, попри те, що в «Капеланському батальйоні Маріуполь» є чимало волонтерів – не кожен з них може стати капеланом, бо це вимагає окремої духовної підготовки.
Подеколи, служителями батальйону стають зовсім неочікувані люди! Так, рік тому японський журналіст Такаші Озакі приїхав в Україну, аби взяти в пастора Геннадія Мохненка інтерв’ю. Проте він лишився і став волонтером служіння в найнебезпечніших точках. А на Пасху 2023 року, він вирішив прийняти Христа! На своїй сторінці пастор Мохненко пише про подію так: «Кілька тижнів тому він приголомшив мене своїм проханням… “Я вже рік із вами. Я бачу як ви ризикуєте життям, майже щодня, служачи людям. Пасторе Геннадію, я хочу стати Християнином! Хочу прийняти християнське хрещення та бути назавжди частиною “Капеланського батальйону Маріуполь!”».
Такаші Озакі і пастор. Фото зі сторінки пастора Г. Мохненка.
Для того, щоб впоратися з тягарями служіння, волонтери та капелани батальйону майже щодня зустрічаються о 8:30. На цих зустрічах вони діляться враженнями минулих днів та моляться за новий. Почуття гумору, слова підтримки та загартована обставинами дружба – є неоціненними факторами ефективних стосунків в команди. Андрій додає, що спільне прославлення, молитва і розбір Слова допомагають служителями встояти, бо «інакше війна роздавить морально та духовно». Особливо капеланам допомагає нагадування, що їхня діяльність – це справа Бога. «Я часто молюсь, – рефлексує служитель, – що я не хочу просто десь померти тільки через свою славу, чи бажання поїхати в небезпечну точку. Я хочу, щоб все наше служіння було від Бога: всі дії та служіння».
Вчора один російський снаряд трохи не долетів, другий трохи перелетів, потім один упав праворуч від нас, інший ліворуч. І так тричі!
Діяльність батальйону відбувається за трьома напрямками: евакуювати людей, привезти необхідні речі для захисників України та підтримати тих, хто опинився у критичних умовах, у зоні воєнних дій. «Ми не просто возимо їжу, – коментує сутність служіння Андрій Дудін, – ми стараємось підтримувати людей у важкий час… Поширюємо християнську літературу, молимось за них – це обов’язково. Саме важливе підтримати людей і їх віру, показати, що вони не одні на лінії фронту – з ними вся Україна, з ними капелани, солдати та волонтери».
Фото зі сторінки пастора Г. Мохненка.
В контексті ЗСУ, капеланська робота полягає в тому, щоб зустрічатися з військовими на 2-3 лінії, на ротації, недалеко від нуля. Капелани та волонтери привозять їжу, спорядження, каски, «броніки», завжди намагаються побудувати теплі стосунки. «Ми обов’язково молимось з військовими, – продовжує Андрій, – щоб вони зрозуміли, що вони не одні, що Україна з ними, що Бог на нашій стороні — вони хочуть це чути. Вони це знають, бо сьогодні ми боремось з маніяками, які напали на нашу землю». Особливо важливо донести до військовослужбовців, додає він, що за них моляться, що Бог з ними в окопах, на передовій, і що Бог виведе Україну до перемоги.
Я не хочу просто десь померти тільки через свою славу, чи бажання поїхати в небезпечну точку. Я хочу, щоб все наше служіння було від Бога: всі дії та служіння.
З нещодавніх перемог батальйону — збір коштів на вже 107 автомобіль для ЗСУ в межах проєкту «100 АВТО для ЗСУ». Ці автомобілі допомагають захисникам ефективно виконувати свої завдання та оперативно рятувати поранених.
Як може пересічна людина та церква підтримати захисників?
Не обов’язково бути капеланом, щоб підтримати військового. Служителі «Капеланського батальйону Маріуполь» радять пам’ятати, що військові – це звичайні люди, в яких є сім’ї, діти, дружини, які на них чекають, як і кожного цивільного, який живе своїм життям. Пам’ятати, що ці люди ризикують життям кожен день, щоб ми в мирних містах могли жити далі, працювати, будувати бізнес, ін. «Українські цивільні не повинні втомлюватись… хоча це важко, – радить Андрій, – Ми повинні пам’ятати, що йде війна».
Фото зі сторінки пастора Г. Мохненка.
З практичного, можна підтримувати солдатів своїми пожертвами, передавати гуманітарну допомогу, дрони, приціли, тепловізори, спілкуватись з ветеранами з повагою, може сказати добре слово, як-от: «Дякую, друже, що ти служиш – для мене це цінно». Військовим це приємно чути.
Андрій Дудін додає: «Українці повинні ставати на захист прав воєнних, якщо вони бачать, що десь воєнних ображають або ті не можуть отримати виплати, або повинні доводити, що вони мають інвалідність, а комісія не приймає. Якщо ми бачимо безлад в країні, то повинні ставати на захист військових, щоб вони бачили, що народ з ними. Записати відео на підтримку, молитись за них».
Якщо ми бачимо безлад в країні, то повинні ставати на захист військових, щоб вони бачили, що народ з ними.
Як ми можемо підтримати «Капеланський батальйон Маріуполь»?
Передусім – це молитва. Капелани час від часу пишуть в церкви: «Будь ласка, моліться, що Бог зберігав» — дуже треба молитва.
По-друге, гуманітарна допомога – людям вона треба на лінії фронту. Щоб церкви допомагали в цьому, чи в іншому батальйоні. «Щоб брались конкретно, – радить Андрій, – а не просто кинули макарони, помолились і пустили сльозу. Щоб насправді допомагали і були ініціативні, щоб церква говорила правду: називала окупантів – окупантами, маніяків – маніяками. Щоб церква передавала Слово Боже, щоб церква збирала на приціли та дрони, амуніцію…».
Дякую, друже, що ти служиш – для мене це цінно.
По-третє, церква може піклуватись про певного капелана чи батальйон і підтримувати їх фінансово на бензин, також, молитовно і їжею. «Щоб капелан знав, що в нього є тил, щоб він вільно подорожував. Бо він знає про багато нужд: вода, їжа, Біблія – як для цивільних, так і військових».
Як можна фінансово підтримати «Капеланський батальйон Маріуполь»:
Приват Банк 4627 0551 1027 4692 Монобанк 5375 4114 0522 4788 PayPal – g.mohnenko@gmail.com https://republicpilgrim.org/en/donate Крипто: https://t.me/donations_mohnenko
Якщо ви хочете дізнатись більше про діяльність християн в екстремальних умовах, тут посилання на інтерв’ю з пастором Геннадієм Мохненком, в межах програми Християнської Відкритої Академії:
