Перемога над Амаликом в пустелі, падіння стін Єрихону, тріумф пастушка над вправним воїном — ці та інші біблійні бої знайшли своє відображення як в героїчних хроніках народу, так і світовому мистецтві. Кожна картина — є мистецькою інтерпретацією подій. Подеколи вона є наближеною до історичної точності, а подеколи покликана викликати емоцію, яку пережив сам автор. Нижче ви зможете оцінити 7 таких картин!
«Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю» Повторення Закону 20:1
- Зустріч Авраама з царем Салиму, Мелхиседеком, після бою за визволення Лота.
Після того, як Лот покинув Авраама, щоб оселитись на красивіших пасовищах Содома і Гомори, його негаразди не закінчились. Почалась війна між дев’ятьма царями, територія, на якій проживав Лот, була розграбована і його родина опинилась в полоні. Коли дядько Лота, Авраам (тоді ще Аврам), почув, що Лот в полоні, він озброїв 318 слуг і вирушив його виручати. Він поділив своїх бійців на групи і напав на тих царів, сповільнених воєнними трофеями, вночі. Після перемоги, до Авраама вийшов Мелхиседек — цар Селиму та священик Бога Всевишнього — з хлібом та вином, аби підтримати втомлених воїнів. Він благословив Авраама, назвавши його тим, хто є «від Бога Всевишнього, що створив небо й землю». У відповідь, Авраам дав Мелхиседеку десятину з уього, що мав. В 109 Псалмі та в 7 главі Євреям, Мелхиседек порівнюється до образу Месії Христа (цар та священик).
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) був фламандським живописцем, одним з найвизначніших представників епохи бароко. Коли він був дитиною, його родина мусила переїхати в Кельн через прихильність батька Пітера до ідей Реформації. Після його смерті, вдова з дітьми повернулась в Антверпен, де вона знову прийняла католицтво. В цьому ж місті Пітер Рубенс перейняв живописне ремесло в провідних митців часу та став вільним майстром Антверпенської гільдії Святого Луки. Протягом життя він писав картини, був дипломатом, став багатодітним батьком. В його картинах присутні біблійні та міфологічні наративи.
«Зустріч між Авраамом та Мелхиседеком» (1626), Пітер Пауль Рубенс.
«І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього» Буття 14:20
- Сила переможної молитви — битва Ізраїля з Амаликом.
Гаряче повітря пустелі, змії, міжособистісні сварки — не на таку свободу очікували євреї, вийшовши з єгипетского рабства. Ціна свободи, а особливо свободи народу, є завжди великою! Вони зрозуміли це ще більше, коли раптом на їх табір напало військо амаликійців (назва могла походити від імені нащадка Ісава «Амалик»). Битва відбувалась в Рефідімі (Аравійська пустеля) і її провадив Ісус Навин. Мойсей, Аарон та Хур тим часом спостерігали за битвою з гори. Мойсей отримав від Бога стратегію бою: молитовно заступатися за єврейський народ з гори, тримаючи «духовний» фронт, в той час як Навин триматиме фізичний. Коли в Мойсея почали від втоми падати руки, адже бій тривав добу, Аарон та Гур стали по два боки, аби його тримати. І, зрештою, в той день амаликійці отримали нищівну поразку!
Томас Брігсток (1809-1881) був вельським художником-портретистом. Спершу навчався в Кармартені, а в 16 років став учнем Генрі Сасса в Лондоні, який готував його на поступлення в Королівську академію мистецтв. Після навчання в академії, Томас вчився у Франції, Італії, де почав писати копії картин відомих майстрів, формуючи власний стиль. Його власні картини показували в Королівській академій та Британському інституті. Брігсток став відомий тим, що професійно писав портрети людей та добре малював… собак.
«Аарон та Гур підтримують руки Мойсея» (прибл. 1840-1850), Томас Брігсток.
«І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця» Вихід 17:11-12
- Боротьба проти царя Явіна — і перемога жінки.
За часів судді Девори, Ізраїль був захоплений ханнанським народом. Цар Явін та керівник його війська Сісера (війська з 900 залізних колесниць!) 20 років тримали євреїв в страху та покорі. Зрештою, Бог обрав на визвольну боротьбу Барака, давши йому 10 тис. воїнів. Проте Барак боявся йти проти ворога з військом один. І він поставив перед суддею Деворою ультиматум: він піде проти Сісари лише в тому випадку… якщо вона піде з ним! Вона попередила його, що якщо піде з ним, тріумф перемоги буде відданий не Бараку, а жінці. І дійсно, після невдалої контратаки, Сісара втік з поля бою і опинився в наметі Яїли, дружини Хевера. Напоївши ворожого бійця молоком, вона дочекалась, поки він засне — і вбила його кілком у скроню.
Лука Джордано (1634-1705) був сином художника, представником неаполітанської школи живопису доби бароко. Він був майстром особливої, космополітичної і неглибокої системи художніх образів. Лука творив алегоричні, релігійні роботи, писав фрески, натюрморти. Він настільки швидко писав картини, що мав прізвисько Фа Престо, тобто «робить швидко».
«Поразка Сісери» (1692), Лука Джордано
«А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!…» Суддів 4:22
- Битва Гедеона: 300 бійців проти численного війська ворогів.
7 років окупації. Саме стільки часу мідіяни панували на ізраїльських землях, нищачи врожаї та зумовлюючи масові голоди євреїв. Жити під жорстокою владою цього народу було настільки важко, що євреї поробили собі зо страху проходи в горах і печерах, намагаючись зберегти той мізер зерна та їжі, що лишився. Через 7 років, Гедеон отримав від Бога наказ врятували євреїв з рук мідіян. Божа стратегія цього бою складалась з кількох кроків. Перший: відсіяти тих бійців, які бояться йти (22 тис з 32 тис!). Другий: зменшити кількість бійців з 10 тис до 300. Для чого? Щоб Ізраїль знав, що перемога була дана Богом, а не їх обмеженими зусиллями. Третій: напасти на ворожий табір вночі, розділивши бійців на 3 групи по 100. Останній: розбити перед нападом глеки, створивши великий шум, взяти сурми та смолоскипи. Того дня, Ізраїль повернув собі свободу.
Нікола Пуссен (1594-1665) був французьким митцем та філософом. Він мав настільки хорошу репутацію, що ним зацікавився король Людовик ХІІІ, який запропонував митцю жити при його дворі. Попри надану честь, Нікола не знайшов спільної мови з місцевими митцями та загалом не почувався затишно в такому середовищі. Він повернувся в Італію, де продовжував писати картини на замовлення королівського двору. Як представник бароко, митець надавав особливої важливості людині та певній події, яка показала б цю людину в дії. Його картину «Перехід через Червоне море» можна побачити тут.
«Битва Гедеона проти мідіан» (1625), Нікола Пуссен.
«І засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона!» Суддів 7:18
- 5. Бій пастуха Давида з воїном Ґоліятом.
Подеколи, один успішний бій — визначає успіх всієї війни! Филистимляни були частими ворогами Ізраїлю, воюючи за території та здобич. Під час однієї з таких війн, вони запропонували провести бій, який визначить переможця. Зі свого боку филистимляни обрали велетня Ґоліята, але євреї протягом кількох днів не змогли обрати хороброго бійця. Це дало підставу ворогам хулити ім’я Бога та висміювати Ізраїль! Насмішку Ґоліята почув молодий пастух Давид, який не воював у складі армії, але приїхав, аби принести своїм братам їжу. Він звернувся до царя Саула з проханням виступити у двобій з велетнем. І, хоча Давид не мав міцної зброї, він переміг ворога, використавши просту стратегію: замість важкого меча, він обрав камінь та пращу. Сильний удар каменем у скроню наніс Ґоліяту тяжку травму, і, коли він впав, Давид вбив його мечем.
Ян ван Скорел (1495-1562) був нідерланським художником, представником романізму. Народився в місті Скорел (звідки походить його прізвище), отримав якісну освіту, бо готувався стати священиком. В 1524 р. отримав сан священика, що не завадило йому продовжувати мистецьку діяльність і викладати. Писав картини в стилі маньєризм. Створював релігійні картини та портрети.
«Давид та Ґоліят» (бл. 1535-1545), Ян ван Скорел.
«І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив». 1 Царств 17:45
- Бог захищає царя Йосафата
Господь чує молитви народу! Близько 870 року до н.е. царем Юдеї став Йосафат. В цей же час проти країни виступило військо з трьох народів: моавітян, аммонітян та меунян. Ворогів була така сила-силенна, що власними силами армія Йосафата не змогла би захистити країну. В ІІ книзі Хронік 20 главі описується, як увесь народ став на молитву, і в цьому заклику до Бога їх вів сам цар Йосафат: «Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!» Через Левита Яхазіїла, Бог відповів народу, що це Його війна і вони можуть виходити перед ворогом. Йосафат поставив попереду війська співаків, які вели військо у хвалі. І в той день Ізраїль переміг!
Фрідріх Брентель І (1580–1651 рр.) вважається автором цієї картини, хоча достовірно про це невідомо. Він був німецьким майстром у гравюрі та офорті, був художником-мініатюристом. Народився в Лауінгені та став громадянином Страсбурга в 1601 році. Фрідріх став відомий, коли створив серію табличок для «Похорону Карла III, герцога Лотарингії» та Вступу його сина в якості нового герцога.
«Йосафат і юдеї збирають військову здобич» (рік?), приписується Фрідріху Брентелю І (1580–1651 рр.).
«А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини» 2 Хронік 20:13
- Воскресіння Христа!
Найбільшою баталією в Біблії є та, яка наративно проходить через всі глави книги і заторкує кожного з нас особисто! Це — перемога Ісуса Христа на хресті. Коли гріх розділив людину від Бога в Едемському саду, Він не полишив Своє творіння. Бог знав, що лише досконала жертва зможе забрати гріх і жодна людина не зможе стати тим Воїном, який переможе смерть та армію ворога! Сам Бог прийшов на землю, як Людський Син, і взяв на себе наші провини на хресті, воскресши на третій день. Ми живемо в цій перемозі!
Себастьяно Річчі (1659-1734) був італійським художником доби бароко та представником Венеціанської школи. Навчався у художника Себастьяно Маццоні (або у Федеріко Червеллі), що був послідовником Луки Джордано. Був художником — декоратором. Декоративність була головною рисою творчої манери в релігійних та міфологічних композиціях (картинах, фресках, плафонах). Оздоблював каплиці, маючи багато знань саме про християнські наративи.
«Воскресіння» (1715-1716), Себастьяно Річчі.
«Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» 1 до Коринтян 15:55-57
