95% громадян України визначають себе українцями, а 80% вважають, що українська мова має бути основною у всіх сферах спілкування. Такі дані опублікував Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), який провів дослідження 4–27 грудня 2022 року та виявив суттєві зміни самоідентифікації громадян України, а також мовного розподілу (особливо на півдні та сході країни).
Подібне опитування проводилося у 2017 році і можна простежити дуже позитивну динаміку українізації. Згідно з результатами дослідження, сьогодні 58% жителів України у побуті використовують лише чи переважно українську мову (у 2017 році таких було 46%). Використання державної мови на роботі, навчанні та в інтернеті також зросло майже вдвічі.
Закономірним наслідком цього є скорочення використання і ставлення до російської мови. Тільки російською у повсякденному житті говорять 6% (у 2017 таких було 12%), а використання тільки чи переважно російської в інтернеті впало з 31% до 6 %.
Також українці висловилися щодо оцінки важливості російської як мови загалом. Заперечили важливість аж 58% опитаних, хоча ще 5 років тому таких було тільки 9%. Найбільш суттєво впала частка тих, які цінують російську, адже «її розуміють майже всі українці». Сьогодні з цим твердженням погоджуються лише 14% респондентів (у 2017 — 59%).
Дослідження показало, що переважна більшість опитаних (80%) погоджується з твердженням «українська мова має бути основною в усіх сферах спілкування», а більшість (66%) підтримує також політику «сприяння поширенню української мови в усіх сферах життя». Навіть на сході та півдні 55% респондентів заявили, що підтримують політику українізації. Очевидно, що важливим фактором змін стала російська агресія і відторгнення більшістю українців російської культури та ідентичності.
Суттєві зміни відбулися і в оцінці власної ідентичності. Соціологи запитали, з якою національністю респонденти себе пов’язують і 95% зазначили українську, 1% — змішану, 2% — російську і ще 2% — іншу. Частка української національності зросла на 7%. Це не означає, що змінився етнічний склад населення (за походженням), але свідчить про те, що дедалі більше громадян України визначають себе як українці за національністю. Тут варто зазначити, що подібне явище спостерігалося в другій половині ХХ століття в СРСР, але тоді люди навпаки брали собі російську ідентичність для підвищення свого соціального статусу в зросійщеній імперії.
Якщо результати дослідження КМІСу будуть підтверджені після загальнонаціонального перепису населення, який, вочевидь, проводитиметься вже після війни, то це означатиме, що ніякого статусу багатонаціональної держави в України бути не може. Україна нині має статус «держави І однією основною нацією-групою», а якщо буде офіційно зафіксовано 95% і більше українців, то наша держава буде класифікована як «мононаціональна» (держава з єдиною національною групою).
Російське вторгнення в задумах кремля мало б повернути українські землі під політичний контроль москви, однак результати виявилися протилежними. Ще ніколи українці не були такі згуртовані і об’єднані довкола власної національної ідентичності. Переосмислення себе, своєї мови, культури, національності та ставлення до держави дає гарне підґрунтя до побудови нової України, вільної від імперського поневолення.
