В гонитві за наслідуванням СРСР путін відновив звання «Мати-героїня». Можливо, це не найважливіша новина сьогодні, але вона є маркером російських тенденцій до радянізації. Кремлівські пропагандисти та ліволіберали знову побачать в ідеї роздачі материнських орденів прихильність до сімейних цінностей, але ми спробуємо показати, чому це просто фарс.
Орденом «Матері-героїні» на росії планують нагороджувати жінок, які народили 10 і більше дітей, якщо всі вони є громадянами рф. Чи вплине це на реальне становище сімей і статус материнства? Ні. Одноразова виплата в 1 мільйон російських рублів, яку обіцяє кремль, — це зовсім невелика сума коштів для сім’ї, в якій 10 дітей, а статус сам по собі в росії мало що означає (наприклад, нечисельні ветерани Другої світової війни нерідко живуть в жахливих умовах та фінансовій скруті).
Навіщо ж тоді скільки пафосу? Нове звання, очевидно, запроваджено з метою пропаганди «величі росії» та для створення позитивних інфоприводів, адже вручення материнських орденів анонсовано на державні свята московії (День росії, День Конституції, День народної єдності). Також це символічний крок повернення радянських традицій державного відзначення багатодітних жінок.
В епоху модернізму відзначення багатодітних сімей чи введення певної нагороди для «матері-героїні» пов’язане не з традиційною повагою до сім’ї як інституту чи ототожненням багатодітності і Божого благословіння, але з певною формою «служіння державі». Дуже чітко це простежувалося в Радянському Союзі та нацистській Німеччині. Багатодітність трактувалася диктаторськими режимами як благо тому, що це нові й нові солдати, робітники і вірні громадяни для держави.
Та найкращим доказом цинізму довкола нагороди матерям є жорстока російська реальність. Російські сім’ї вже стали збірним образом аморальності й байдужості до своїх дітей. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну відкрилася жахлива картина поєднання жорстокості та байдужості матерів, дружин і загалом родичів російських військовополонених. Ще з березня вони мали можливість приїхати і забрати своїх синів/чоловіків, проте ніхто цією пропозицією так і не скористався.
Численні інтерв’ю з полоненими і їх родичами можуть шокувати російськими «сімейними» цінностями. На пропозицію матерям російських військовополонених поговорити зі своїми синами нерідко відповідають запитаннями «З чого ви взяли, що у мене є син?» чи «Не хочу… Яким чином я з ним поговорю?». Трапляються і просто резонансні ситуації, коли батьки відмовляються від полоненого сина, бо вже поховали його «рештки» і отримали грошову компенсацію від держави (приклад сім’ї Тайманових із Ульяновської області).
Український інтернет наповнився жартами та фотожабами про очікування росіянами грошей на автомобіль після смерті їх родича в Україні. Надто вже багато прикладів цинічної чи просто дикої реакції росіян на полон чи смерть їх близького учасника «СВО». Проте це зовсім не смішна історія, а чергове нагадування, якому аморальному народу ми протистоїмо. Розтлінні та одурманені пропагандою росіяни давно забули, що таке сакральність материнства і сімейні цінності. Замість них тепер просто орден… і мільйон рублів.
