Україна продовжує шлях євроінтеграції і цього тижня наблизилася до статусу кандидата в члени Євросоюзу. Проте значна частина населення досі живе хибними уявленнями про вступ України в ЄС як швидкий процес із виключно позитивними наслідками. Активна фаза війни з росією та реакція старої Європи показала, що дії євробюрократів можуть бути не лише двозначними, але й шкідливими для нас.
В процесі євроінтеграції Україні варто враховувати проблему не лише економічної, але й політичної нерівності в ЄС та всіх можливих наслідків. Домінування Німеччини та Франції є скоріше викликом, а не благом для нашої держави (ми вже кілька місяців спостерігаємо їх глибоке занепокоєння та гальмування постачання зброї). Натомість деякі держави Східної Європи, які стали нашими найпершими союзниками, мають серйозні проблеми із лідерами Союзу.
Польща є повноправним членом ЄС, однак протягом останніх років має неформальний статус вигнанця і «держави з поганою репутацією» всередині ЄС. Причини — бажання проводити самостійну внутрішню політику, особливо щодо морально-етичних питань. Заборона абортів і протидія гендерній ідеології виявилися серйозними тригерами для частини Європи, натомість багаторічна німецька співпраця з Кремлем проблемою для ЄС не була.
Коли Польща переживала організовану кремлем кризу біженців у 2021 році (захищала східні рубежі ЄС), коли сьогодні витрачає величезні ресурси для допомоги українцям, то замість додаткової підтримки отримує санкції і блокування антикризового фінансування (а це сотні мільярдів євро) та має сплачувати багатомільйонні штрафи. Це небезпечно не тільки в контексті втручання Брюсселю в організацію польської судової системи, але як створення механізму аналогічного впливу по будь-якому питанню, яке європейські чиновники визнають «порушенням принципів ЄС».
Ратифікація Україною Стамбульської конвенції може бути лише початком поступок суверенітетом. Попереду на нас чекають нові й нові умови з абсолютно нераціональною пріоритетністю для посягання на наші традиції й цінності. Вже сьогодні на початковому етапі євроінтеграції Нідерланди оголошують, що прагнуть «суворого» підходу до кандидатури України в ЄС із обов’язковими реформами у сфері ЛГБТ.
Беззастережне виконання всіх бажань євробюрократів коштуватиме нам дуже дорого. По-перше, це матиме негативні наслідки для української культури й моралі, по-друге, спроби європейських інституцій впливати на внутрішню політику ставить під сумнів нашу самостійність. По-третє, рано чи пізно нам доведеться обирати сторону в німецько-польських і брюссельсько-польських суперечках.
Сьогодні консервативний польський уряд продовжує доводити, що є найпершим партнером України. Тому буде справжньою зрадою, якщо в майбутньому наші представники голосуватимуть в унісон з мейнстримними європейськими політиками проти польських консерваторів. Саме тому зараз на порядку денному має стояти не лише виконання вимог ЄС, але й узгодження всіх умов з нашими традиціями і пріоритетністю збереження суверенітету. Україна вже довела на полі бою, що має абсолютне право на суб’єктність в європейському співтоватистві та гідне представлення власних інтересів.
