Війна стала великим викликом для батьків, які відпустили своїх дітей боронити землю від ворога. З одного боку — це привід для батьківської втіхи за хоробру та вірну дитину, з іншого — розуміння смертельної небезпеки в її житті. Одним з цих батьків є пастор Геннадій Мохненко, чий син пішов захищати Україну. Про те, як батько проходить виклик часу — в рефлексіях пастора Мохненка.
Я поховав його тричі за цей місяць… Перший, коли він, мій прийомний синуха-Герой, вискочив під гуркіт обстрілів з моєї машини і втік воювати до солдатів-побратимів. Я наздогнав його, обійняв, ридаючи благословив і залишив сина на передовій, передавши командиру невеликого підрозділу з найкращими рекомендаціями.
Через добу до цього селища зайшла величезна колона рашистів… Сили були не рівні, бій був не довгий і я, дізнавшись про це, вив у Небо. Однак, через два дні, син зателефонував мені на 30 секунд, сказав, що живий, що вони з другом залягли і будуть вибиратися з оточення.
Мохненко та його син. Джерело: Фейсбук-сторіка Геннадія Мохненка.
Потім було три тижні мовчання і я поховав свого орлика, у своїй голові, вдруге… Але раптом, вже не очікуваний дзвінок, ще на благословенні тридцять секунд: «Батько, Бог з нами. Ми живі! Але треба Чудо, щоб дістатися живими до наших військ..».
Останній раз було дуже тяжко… Дзвінок із селища, де ми попрощалися з синухою, з дуже простим текстом: «Ваші загинули…» І покладена трубка. Ось тут я його поховав втретє і мій крик до Неба був особливо жахливим.
Але, наступного дня, після цієї страшної новини, мене поплескав по плечу один із бійців нашої капеланської команди: «Пасторе, хочеш хорошу новину? Синуха ЖИВИЙ і вже в машині Альберта! Їдемо на зустріч!!»
Синуха виспався, вимився і на його прохання я відвіз сина в його бойовий підрозділ, де він уже не мало воював з 14-го… Підрозділ, до речі, дуже здорово підсмажує хвости російським окупантам… Дякуємо сину, що Живий! ___ Друзі, пастору Геннадію Мохненку та його капеланській команді необхідна наша підтримка та молитви. Вони евакуюють людей з Маріуполя та намагаються покривати потреби прифронтових територій.
Якщо ви хочете фінансово підтримати це служіння, є такі реквізити: ПриватБанк: 5218 5757 0086 1956 Монобанк: 5375 4114 0522 4788 Рахунок МБФ «Пілігрим». Реквізити можна уточнити у бухгалтера тел. +380679069758 (Татьяна)
