10 Заповідей як надійний фундамент для збудування особистості, сім’ї та нації

Хіба не для цього ми здійснюємо свою громадську активність? Голосуємо та агітуємо на виборах; з надією очікуємо позитивних новин від економічних звітів Уряду та МВФ? Зрештою, хтось бере участь у протестах, революціях, зі зброєю в руках захищає свою землю від непроханих гостей. І кожна нова трансформація в суспільстві дає нову надію, яка скоро стає черговим розчаруванням. А мудрі голоси з-за кордону нам раз-по-раз вказують, що ви не вирветеся із злиднів, доки не здолаєте корупцію. А ця корупція ніяк не долається.

Ми багато разів чули про історичну паралель, що Україна нині, як Ізраїль часів виходу з Єгипту, і потрібно 40 років і зміна покоління, щоб почалось процвітання. Досить дивна і невідомо чим підтверджена теза, чи не так? Ось уже пройшло 30 років, а чи стала Україна ближчою до заможної омріяної мети? Статистика говорить інше і ми пасемо задніх майже у всіх рейтингах.

Однак, історичні паралелі з Ізраїлем часів Виходу нікуди не зникають. Вони занадто явні, щоб їх ігнорувати: 300-літня неволя, геноцид, внутрішній розбрат, відсутність армії, слабкість еліт – з одного боку. Але раптове отримання свободи від стародавнього гнобителя і певна історична пам’ять про Золоту Добу в минулому, а також пророцтва світлого майбутнього повертають нас знов і знов до уважного перечитування Мойсеєвих книг Вихід та Повторення Закону. Ці ідеї живуть не лише в середовищі релігійних громадян. Про це говорять і секулярні політики, про це говорять селяни, робітники, службовці і безхатченки! Чи закінчаться наші злидні через 40 років від набуття Незалежності? Давайте поміркуємо про це.

Коли Бог вивів Ізраїль з Єгипту, Він мав намір повернути Народ до Обіцяної Землі, де тече молоко та мед, для його процвітання. Але Бог добре знає моральний стан Народу і те, що євреї не здатні на побудову сильної і незалежної держави, яка могла б свідчити іншим народам про велич свого Творця та протистояти міцним ворожим зовнішнім язичницьким державам. Усі сфери суспільства знаходяться у жахливому стані. Починаючи від особистої гігієни, туалету та виливання помиїв, закінчуючи корупцією, міжродовими чварами і забобонністю. Зрадливість, заздрісність, шлюби між близькими родичами, тощо — послаблюють суспільство.

Раб, що отримав свободу, але не знає, що з нею робити, ще не є вільною людиною. Він перетворить своє існування у повний безлад. Як і дитина, що не отримала належного виховання, отримавши свободу по досягненню повноліття, легко може зруйнувати своє життя. І ось тому Бог в урочистій ситуації на символічний 50 день (після семи тижнів) після Ночі Звільнення – Пасхи, промовляє до народу Слова Святого Закону (Вих.20:1-17). Він дає Святі Правила, без яких не може існувати ні успішна людина, ні успішна людська спільнота. Важливість цих Слів настільки велика, що Господь повторює їх після цього ще двічі, чудним чином випалюючи їх на Кам’яних Скрижалях (один комплект яких Мойсей розбиває).

До нас 10 Заповідей (Декалог) дійшли у двох варіантах: Вихід 20:2-17 та Повторення Закону 5:6-21. Перші, можливо, були записані швидко писцями, коли їх промовляв Всевишній, спустившись на гору Синай (Хорив); другий варіант переписав Мойсей із Скрижалів. Два тексти мають невеликі відмінності, про які ми будемо говорити пізніше. Ці заповіді стали основою всього іншого зведення Законів. Більшість інших заповідей так чи інакше виводяться із цих десяти. Більшість Біблійних історій так чи інакше описують наслідки виконання або порушення цих Десяти Заповідей.

Час і місце

Більшість вчених схиляється до дати проголошення Декалогу у 1450 році до н.е. На цю дату вказують 480 років із 1 Царів 6:1 від початку будівництва Храму Соломоном (967 р до н.е.). Є й інші непрямі історичні ознаки вважати таку дату правдивою. Цей період у Світовій історії позначається як кінець Кам’яної доби і початок Бронзової Доби. Це час нападу «Народів моря» (біблійних филистимлян) на узбережжя Малої Азії і Єгипту — землю, що доти мала назву Ханаан. Пізніше й донині від назви цих народів земля називатиметься Палестиною. В Україні цей час відповідав періоду так званої Ямної культури, з її першими курганами, та якій передувала знаменита Трипільська культура з її протомістами-велетнями. Хоча також існує думка, що Вихід стався близько 1200 р до н.е.

Найімовірнішим фараоном, з яким змагався Мойсей, вважається Тутмос ІІІ (1503-1447 до н.е.), перші 22 роки правління якого, фактичною керівницею Єгипту була легендарна цариця Хатшепсут, імовірна прийомна матір Мойсея за біблійною розповіддю. Але це не є доконаним фактом.

Не дивлячись на те, що багато хто вважає, що гора Синай (вона ж Хорив) розташована в Мідії, на схід від протоки Акаба, загальна традиція і топонім Джебель-Муса (перекл. «гора Мойсея») дають вагомі підстави вважати, що вона розташована у звуженні Синайського Півострова (трикутник 241 км на Північ і 418 км з Півночі на Південь). Тут гранітні вершини гір піднімаються на висоту до 2600 м над рівнем моря. Найвища українська гора Говерла має висоту 2061 м.

Мова та письмо

Важко вірити, що Декалог вперше прозвучав і був записаний не на івриті. І, якщо із мовою дослідники більш-менш одностайні, то із формою запису не все так просто, як може здаватися на перший погляд. Справа в тому, що в історичній науці панує думка, що літерне письмо — запис слів за допомогою 22 літер, яким відповідають приголосні звуки, винайшли фінікійці, кількома століттями пізніше. Однак, деякі дослідники вважають, що євреї того часу користувались протосинайською писемністю, що походила від єгипетських ієрогліфів. Також нам відомо, що письмо вже давно існувало в Месопотамії (закони Хаммурапі), а Авраам походив саме звідти.

Авторитет

Авторитет Десяти Заповідей безумовний. Він утверджений в Старому Заповіті і підтверджений у Новому Заповіті. Авторитет цей освячений їх божественним походженням, урочистим врученням, триразовим повторенням, увіковіченням в чудесний спосіб на кам’яних скрижалях, зберіганням у Кивоті Свідоцтва у Святая Святих, біблійними історіями про Ковчег Завіту. В самій Біблії багаторазово виділені саме ці Заповіді як окремий головний документ – Заповіт Бога зі своїм народом (Вих. 34:28; Повт.Зак. 10:4). Заповіді повторені та розтлумачені в різних місцях книг П’ятикнижжя Мойсеєвого – книгах Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону. Показовими є місця благословінь та проклять за виконання чи порушення Заповідей (Лев.18:3-5;24-28, Лев.20:22-24, Лев.26:3-45, Чис.35:16-21, Повт.Зак.8:1-20, Повт.Зак.28:1-69).

Заповіді мали читатися вголос привселюдно. Батьки мали навчати їх своїх дітей за кожною зручною нагодою. Вони мали бути записані на найвідкритіших, найсакральніших місцях – хатніх одвірках, обв’язаними навколо рук та, навіть, поміщеними в спеціальні футляри на лобі над очима.

Для Ісуса Христа Декалог мав беззастережний авторитет. Багато разів Він повторював його Заповіді у проповідях та індивідуальних розмовах та давав розширені тлумачення. Наприклад, у Нагірній проповіді Він точно цитує заповіді «Не вбивай» (Мт.5:21) та «Не чини перелюбу» (Мт.5:27), підкреслюючи їх словами «Ви чули, що було стародавнім наказано?» («Ви чули, що сказано?»). Ісус докоряв фарисеям, цитуючи «Шануй батька та матір», за те, що вони порушують Божі Заповіді заради передання (Мт.15:3-4).За відстоювання чинності заповіді «Не чини перелюбу» був страчений Іоанн Хреститель (Мт.14:3-5). Коли багатий юнак запитує Ісуса про спасіння, Він спочатку вказує на Божу доброту, а потім перелічує заповіді «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір» (Мт.19:17-19). Багато разів Заповіді Декалога згадані та розтлумачені в Апостольських посланнях (Наприклад, Еф.4:28, 29, Еф.6:2-3, Як.2:11). А в 1 Тимофія 1:9-10 гріхи перелічені точно в порядку десяти заповідей.

Христос, даючи учням Велике Доручення навчити всі народи Його Вченню, безумовно, передбачав і Десять Заповідей у Його трактуванні, як частину Свого Вчення. На жаль, багато християн сьогодні обмежуються знанням лише двох Головних Заповідей про любов до Бога «всім серцем, і всією душею, і всією силою» і до ближнього, як самого себе, не надто розмірковуючи над тим, що із цих двох Великих Принципів виводяться усі Заповіді та Закони щодо ставлення до Творця і до людей. Хоча Сам Христос ще на самому початку Нагірної Проповіді навчає нас про важливість (вивчення) Усього Закону, де важлива не лише кожна буква, а й кожна риска (Мт. 5:18). Він же застерігає проти легковаження навіть найменшою (на нашу думку) заповіддю, і каже, що той, хто порушить найменшу з заповідей і так навчить людей, той буде найменший у Царстві Небеснім, а хто виконає і навчить, той стане великим у Царстві Небеснім (Мт.5:19). На жаль, ми не читаємо уважно Декалогу. Небагато хто може повторити без помилок порядок Заповідей, не кажучи про повне цитування обох варіантів «на пам’ять».

Чи допустиме «скорочення» та перефразування Заповідей?

У контексті слів Ісуса про важливість кожної букви і кожної риски в Законі може виникнути запитання: чи допустимо, взагалі, скорочення заповідей, або не точне їх цитування? Але Сам Ісус для висловлення ідеї, що вже знайома співрозмовникам, використовує скорочені, або перефразовані варіанти: «Шануй батька та матір» ( Мт.19:19), опускаючи слова «щоб довгі були твої дні на землі…» (Вих.20:12). Або в Матвія 5:33 Він уживає формулу «Не клянись неправдиво» замість Вих.20:7 «Не призивай Імення Господа Бога твого надаремно». Те саме ми знаходимо і у Апостола Павла в Ефесян 6:2-3.

Нумерація Заповідей

Відносно порядку в Заповідях існує дві традиції:

Ми не знаємо, яким чином слова Декалогу були розміщені на двох таблицях. Єврейська традиція розташовує їх по п’ять на кожній із скрижалей. Але, оскільки перша п’ятірка виявляється в чотири рази довшою за другу, такий поділ може виглядати надто дискусійним. Августин запропонував розмістити три заповіді на першій таблиці, а сім на другій, почавши її від Заповіді поваги до батьків. Кальвін так само розміщує Заповіді, що стосуються вшанування Бога на першій Скрижалі, а що стосуються відносин із людьми – на другій. Тільки у нього за порядком Йосифа пропорція виходить 4:6. Коли Ісус звів число заповідей тільки до двох в Мт.22:34-40, Він міг передбачати саме цей поділ.

Об’єкт та суб’єкт Заповідей

Можна багато дискутувати про об’єкт і суб’єкт Декалогу. Із тексту 4-ї і 10-ї Заповідей (порядок Йосифа) може скластись враження, що це зведення Заповідей адресоване (об’єкт) багатим єврейським чоловікам, у яких є раби і діти. Однак, оголошення їх для всього народу Ізраїля та вимога дотримуватись їх у всіх поколіннях розширюють ці Заповіді на увесь Божий народ, ба більше, вимагає дотримуватись їх усіма державними інститутами – тобто надає їм конституційної влади. А Христос провадить їх іще далі – на всі народи! Про два головних суб’єкти ми вже говорили двома абзацами вище. Про інші буде сказано в абзаці «Повторювані теми».

Розбіжності в текстах

Вкрай цікавими і вартими окремих досліджень є різниці між текстами у Вихід 6 розділ та Повторення Закону 5 розділ. Про них ми детальніше говоритимемо при розгляді кожної Заповіді окремо. Зараз же лише зазначимо, що ці розбіжності є підтвердженням автентичності первісного тексту та запереченням проти хибних звинувачень у «виправленнях» тексту у пізніші часи.

Ви можете порівняти два тексти, відкривши Вихід 20 розділ та Повторення Закону 5 розділ.

Три списки

Заслуговують на окрему увагу і уважне дослідження три списки, що зустрічаються в 2,4 і 10 Заповідях (порядок Йосифа) і стосуються: а) місць перебування заборонених для поклоніння об’єктів; б) осіб, призначених для відпочинку; в) осіб та речей, заборонених для пожадання. Розмірковування над усіма цими списками дають багату їжу для розуму.

Повторювані теми

Ми вже говорили вище, про дві головні теми Декалогу – любов до Творця та любов до людей. Але крім них іще кілька разів підкреслюється (нумерація за порядком Йосифа):

• важливість сім’ї та захисту сімейних цінностей – 2, 4, 5, 7, 10 Заповіді
• необхідність обмеження жадібності – 4, 8, 10 Заповіді
• повага до людської особистості – 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 Заповіді
• право власності – 4, 7, 10 Заповіді
• важливість людської свободи та звільнення від рабства — 1, 4 Заповіді
• важливість підлеглих людей і, навіть, тварин – 4,10 Заповіді.

Як бачимо, Десять Заповідей є дуже серйозним документом, що, згідно Біблії, має неземне походження. Цей текст є одним із тих, що найбільш вплинули на людство. Його актуальність є вічною та беззастережною. На ньому тримаються багато відомих кодексів моралі, як, наприклад:

• закони шаріату, або «ат-ташрі» – формулювання, що вживається для Закону Муси (Мойсея) у мусульман
• Слово о Законі і Благодаті» та «Домострой» Ярослава Мудрого у східних слов’ян
• Моральний кодекс будівника комунізму» в своїй основі містить головні принципи Декалогу
• багато військових, медичних та бізнесових кодексів сформовано на його засадах.

Його фундаментальні принципи лежать в основі законодавств більшості розвинених та успішних країн. Про це ми говоритимемо нижче. Десять Заповідей, що сформували світогляд та стали правилами поведінки для будь-якої людини є її захистом та безпекою, а також ключем до поваги та успіху в суспільстві. Сім’ї, в яких вони втілені у практичне сімейне життя, є міцними й щасливими, здатними до протистояння у найважчих обставинах, що тиснуть на сім’ю.

Бізнес-партнери, що свято шанують Заповіді та дотримують їх на практиці, ніколи не підведуть. Вони матимуть успіх у клієнтів та постачальників, а також повагу у своїх найманих працівників. Самі ж працівники отримають заслужену повагу співробітників та повну довіру у роботодавців.

Країни, в яких громадяни живуть за принципами 10 Заповідей, та де законодавча, судова та виконавча влада налаштовані на укорінення їхніх принципів в усіх сферах суспільного життя, завжди є успішними, безпечними та заможними. В них громадяни хотітимуть жити і захищати свої країни від зовнішніх та внутрішніх загроз. Такі країни є привабливими для мігрантів та можуть диктувати правила, яких іммігрантів вони потребують. В такі країни приходять інвестиції та нові технології.

Звідки ми таке знаємо? Прочитайте Левит18:3-5;24-28, Левит 20:22-24, Левит 26:3-45, Числа 35:16-21, Повторення Закону 8:1-20, Повторення Закону 28:1-69. Бог попереджав ізраїльський народ про наслідки послуху чи порушення, коли давав їм ці Заповіді. В людській історії всі цивілізації мали можливість переконатися в істинності цих попереджень. Останній новітній приклад Південної Кореї є яскравим доказом того, що Великі Принципи, сповіщені з Неба у 1450 р. до н.е. досі є діяльними та істинними!

А тепер погляньмо на Україну. Чи сумлінно кожен з нас дотримується Святих Божих правил? Чи вчимо ми цих правил своїх найрідніших і найближчих людей в наших сім’ях? Чи дотримуємося їх на робочих місцях та в бізнес-стосунках? За якими принципами ми обираємо представників влади на всіх рівнях? Які ми при сплаті податків, комунальних рахунків, бажанні отримати пільги та субсидії? Чи наші найвищі державні особи, законодавці та судді є зразком чесності, простоти, моралі, освіти, самопожертви та поваги до пересічних громадян?

Коли ми відповімо чесно на ці питання, тоді можна спробувати ще раз оцінити наші шанси на успішну країну, як Древній Ізраїль часу виходу із єгипетської неволі. У кого більші шанси? Чи ще ми маємо надію? Що потрібно робити? Біблія нам переконливо доводить – шанс ще є. Історія із наверненням Ніневії після проповіді пророка Йони дає нам цю надію. Також історії європейських народів часів Реформації, або Америки часів заснування США, чи історія успіху сусідньої Польщі та далекої Південної Кореї мають додати нам сил.

Тільки кожен з нас має сказати, як древні ізраїльтяни: «Усе, про що говорив Господь, зробимо!» (Вих.24:3). І почати потрібно лише із себе! І вже сьогодні!