10 фактів про неймовірне життя Джона Буньяна та його книгу «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

1. Чудесне визволення від смерті. Джон Буньян народився в англійському селі Ельстов, в сім’ї лудильника (ремесло, яке полягало в покритті виробів з металу — оловом) у 1628 році. Професія, яку Джон обрав у віці шістнадцяти років абсолютно не вказувала на те покликання, якому він присвятить своє життя. Він став солдатом Армії нового зразка Олівера Кромвеля. Можливо, додатково на обрання професії вплинула смерть матері та другий шлюб батька — він покинув дім. Коли Буньян був в Армії, він час від часу був на караулі. Одного разу за обставин, які не є до кінця відомими, з ним помінявся чергуванням інший солдат. В той же день був обстріл і той солдат був застрелений. Якби Буньян вийшов на чергування в той час, «Пілігрим» би ніколи не народився. Ця трагічна смерть співслужбовця, в тому числі сформувала життєві погляди письменника.

1. Лудильник між світів гріха та праведності. За поверненням додому, Буньян пішов батьковим шляхом і став лудильником. Невдовзі він одружився на дівчині, яка щиро слідувала за Богом. Від батька їй дістались дві книги: «Шлях звичайної людини» Артура Дента та «Практика благочестя» Льюїса Бейлі — вони сформували пуританське бачення Буньяна віри. Проте не зразу. Чоловік любив ходити на вечірки, грав в азартні ігри, в тому числі в неділю. Проте одного разу він потрапив на проповідь, де проповідник закликав поважати 4-ту заповідь: шанувати сьомий день. Але він все ще жив у двох світах: праведного життя та гріховного!

Завжди важко бачити ціль в пустельних блуканнях, допоки вони не закінчаться. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

1. Коли підслуховування чужих розмов стає благом. Останнім стимулом йти за Богом стала розмова жінок-християнок, яку Буньян випадково підслухав у Бедфорді. Ми можемо тільки здогадуватись, про що вони могли говорити, але фактом є те, що їх духовне бачення різних питань було настільки красномовним, що після цього Джон віддав своє життя Богу. Він почав проповідувати і написав книгу, в якій роздумував про характер диспутів між тогочасними протестантськими рухами. У 1658 його дружина помирає, залишаючи його з чотирма дітьми, старша з яких була слабозорою. Невдовзі вдовець знову одружився, і в його дітей з’явилася турботлива мачуха Єлизавета.

1. Проповідник, який «по-диявольськи» не ходив в офіційну церкву. Джон Буньян успішно проповідував, допоки не стались певні політичні зміни, які обмежили цю свободу. В 1660 році була відновлена монархія, яку раніше скасував Парламент. Королем став Карл II Стюарт, син страченого під час Англійської революції короля Карла І. Чинності знову набрав Релігійний Акт 1592 року, за яким карались ті, хто пропускав служіння офіційної церкви, а також відвідував служіння незареєстрованих церков. Для цього були дві причини. Поверхневою причиною була потреба у єдності королівства в межах однієї релігії. А іншою — король параноїдально боявся, що в непідконтрольний церквах люди будуть збиратись, аби спланувати замах на повалення монархії. Оскільки Буньян шанував Божий Закон вище за людський, він не припинив зібрання. Незабаром його заарештували. Його звинуватили в двох речах: «диявольськи і згубно утримується від відвідування церкви послухати богослужіння» та, проводить «низку незаконних зборів і служінь, що призводять до великого збурення і відволікання добрих підданих цього царства». Буньяну пообіцяли, що якщо він утримується від цих страшних злочинів надалі, то строк його ув’язнення не перевищить 3 місяців. Він відмовився. Загальний період його перебування у в’язниці тривав 12 років.

Я в пошуках місця, яке повік не може бути знищене, яке є чистим і цвіт якого не зникає. Це місце засноване на небі. В безпеці й в призначений час воно буде віддане тим, хто шукає його всім своїм серцем. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

1. Моральні страждання батька та чоловіка. Єлизавета відчула на собі весь тягар ув’язнення чоловіка. На її руках було четверо дітей, вона була стигматизована, як дружина злочинця. Проте вона не була одна! Бедфордські християни, яким служив її чоловік, допомагали їй протриматись цей час. Буньян, який намагався допомогти Єлизаветі, шив у в’язниці шнурки для взуття на продаж. У спогадах, що дійшли наших днів, він бідкався про цю ситуацію: «О, я бачив, що в цих умовах я є чоловіком, який залишає дім на голови Дружини та Дітей; але я думав, все одно, я мушу, мушу це робити». Ми можемо тільки уявляти, скільки разів важкі думки про тендітну Єлизавету та дітей приходили йому в голову — в холодні зими, спекотні літа, в сезони врожаю та бідування.

1. Пілігрим народжений в стражданнях кайданів. Саме умови в’язниці стали стимулом для Джона Буньяна думати про сенс життя, характер Божої Волі, життєвий шлях, ціль страждань. Окрім низки інших книг — народилась всесвітньо відома книга алегорій «Пригоди Пілігрима в Небесну Країну». Він опублікує першу частину книги, про Християнина — в 1678 році, а в 1688 році його читачі змогли дізнатись про долю Християни (дружини Пілігрима) та їх дітей. Книга набула неочікуваної популярності, і ще за життя автора була видана 11 разів загальним тиражем близько 100 000 екземплярів! В книзі описуються пригоди Християнина, який мандрує від міста Руйнації в Небесну Країну. Шляхом алегорій, Буньян описує виклики, з якими стикається герой. Наприклад, на його шляху трапляються Світський мудрець (уособлення світської мудрості), Формаліст і Лицемір, які намагаються збити його зі шляху, велетень Відчаю, який б’є Християнина майже не до смерті, і його дружина Недовіра, і більше. Крім того, він зустрічає позитивних героїв: Вірного, Євангеліста, Тлумача, Світлих Створінь (Янголів). На нього чатують небезпеки на різних етапах мандрів як-от: біля Гори Труднощів, в Долині Смертної Тіні, на Ярмарку Суєти, і так далі. До наших днів ця книга відображає внутрішній шлях кожного християнина, який знайшов Христа! І її варто прочитати кожному, хоча б для того, аби краще розуміти свій шлях.

Ви ще не вийшли з поля зору диявола. Ви ще не змагались до смерті в боротьбі з гріхом. Нехай Царство буде весь час перед вами, і вірте з впертістю та постійністю в ті речі, що поки є невидимі. Нехай ніщо, що знаходиться за кордоном вічного життя не ввійде у вас. І щонайбільше, піклуйтесь про власні серця, протистаньте похотям, які вас спокушають, бо ваші серця є найбільш оманливі з усіх речей, бо є неймовірно злими. Нехай ваше обличчя буде міцне, як кремінь — на вашому боці вся сила Неба та землі. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

1. Скандал та смерть під час пастирського служіння. Після свого визволення з в’язниці Джон Буньян повернувся до старого життя. Працюючи литварем, він проповідував та писав книги. Так, він знову зміг підтримувати свою родину. Він навіть зміг потоваришувати з тогочасним мером Лондона сером Джоном Шортером, який подарував йому тростину зі срібним наконечником! Проте з іменем письменника пов’язаний і один скандал. Одного разу до його церкви приєдналась дівчина Агнес Бомонт. Її батько був проти цього, але особливо він був розлючений, коли побачив, що пастор Буньян підвіз його доньку додому. Після цього він вигнав дочку з дому, а після її повернення та обіцянки покинути церкву Буньяна — він помер. Сусіди Агнес, розлючені через цю ситуацію, почали поширювати неправдиві чутки, що вона отруїла батька і мала інтригу з Буньяном. Проте в автобіографічній книзі Агнес заперечила ці чутки. А щодо самого Джона Буньяна, в 1688 році він поїхав як служитель допомогти порозумітись батькові з сином, які перебували в конфлікті. Але в цій подорожі захворів та від супутніх ускладнень помер. Його кохана Єлизавета померла через три роки після того.
2. Шанувальники серед відомих письменників. Книга Буньяна згадується у творах відомих авторів. В романі Чарльза Дікенса: «Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі» (1838) — головний герой та Смайт починають читати цю книгу, але їх перебивають. Знакова книга Вільяма Текерея (1847) названа відповідно до локації в книзі Буньяна «Ярмарок суєти». Мандруючи Європою та Святою Землею (територія між річкою Йордан та Середземним морем), Марк Твен назвав свої подорожні замітки «Простачки за кордоном, або Нові Пригоди Пілігрима» (1869). А героїні книги «Маленькі жінки» (1868) письменниці Луїзи Мей Елкотт не раз читали твір Буньяна і порівнювали власні життєві події — з мандрами Пілігрима. Для Клайв Стейплза Льюїса наратив життя Християнина став приводом проаналізувати власний духовний шлях у книзі: «Повернення Пілігрима» (1933). В ній автор Нарнії рефлексує через алегорії про те, як зростав в релігійному середовищі, увійшов в гріховний етап дорослого життя і вже там знайшов Бога. Крім того, він додав у свою книгу поточні проблеми: комунізм, фашизм, нові філософські та ідеологічні течії 20 століття. Крім того, на книгу Буньяна у своїх роботах посилаються сер Вальтер Скотт, Джон Стейнбек, Шарлотта Бронте та інші!

Той, хто живе в гріху, в тому шукає щастя. Проте це подібне на людину, яка сіє посівний кукіль, а очікує наповнити свою клуню пшеницею та ячменем. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

1. . Книга про Пілігрима, є однією з найвідоміших у світі. Протягом двох століть після її публікації, книга йшла в рейтингах одразу після Біблії (в перекладі короля Якова). Вона була і є донині важливим елементом християнських домашніх бібліотек. А також її переклали на більш ніж 200 мов, 80 з яких, як мінімум, є африканськими.
2. Буньян написав перший в британській літературі роман з унікальним підходом. На той момент ще не народились Вальтер Скотт, Чарльз Дікенс та інші письменники, які б заповнили скарбницю літератури своїми романами. Джон Буньян написав незвичний для часу алегоричний роман, який називають тріумфом техніки сторітелінгу: поєднання вичерпного опису локацій, характерів героїв та послідовного сюжету.

Отже, історія Джона Буньяна є неймовірним прикладом сильної віри попри труднощі та переслідування, вірності Богу, Його Слову та своєму покликанню. Цінність його книги перевищує цінність багатьох інших, адже сплачена за неї ціна вимірюється роками ув’язнення, низкою життєвих трагедій та впертістю її автора. І тому не дивно, що вона вже кілька століть є важливим елементом наших домашніх, церковних та навіть світських бібліотек.

І на кінець, карта подорожей Християнина (1821):